УХВАЛА
03 липня 2026 року
м. Київ
справа № 756/17419/25
провадження № 61-8775ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва 08 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 08 червня 2026 року ОСОБА_1 надіслав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва 08 квітня 2026 рокузалишено без рухута надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
30 червня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року в указаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів оскаржувана в касаційному порядку ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку (стаття 389 ЦПК України).
Водночас, процесуальний закон надає учасникам справи можливість оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху шляхом включення заперечень на таку ухвалу до касаційної скарги на судове рішення по суті спору, водночас окремо від судового рішення така ухвала оскарженню не підлягає.
Отже, зміст частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у касаційному порядку не передбачено.
Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02) та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що «процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів».
Заявник оскаржує в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, право на касаційне оскарження якої не передбачене чинним процесуальним законом.
Верховний Суд зазначає, що процесуальні правила (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України) не дозволяють відкрити касаційне провадження, якщо особа подала касаційну скаргу на рішення, яке на підлягає касаційному оскарженню.
Касаційний суд вже вказував, що ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду (див., зокрема ухвалу Верховного Суду від 11 грудня 2025 року у справі № 641/2723/25 (провадження № 61-14768ск25).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 756/17419/25 підлягає поверненню на підставі частини другої статті 406 ЦПК України, оскільки вона подана на ухвалу суду апеляційної інстанції, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 406 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутаціїповернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров