Справа № 420/25312/25
Провадження № 2-а/522/97/26
УХВАЛА
06 липня 2026 року
Приморський районний суд м Одеси, у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
28 липня 20265 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі Відділ ОРУ ГУ НП), у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення від 09.06.2025 №Е2384165 (зареєстроване в автоматичному режимі 10.06.2025 за №11326) про вчинення ним ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку «РЕЗЕРВ+») інформації про вчинення ним ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Відділу ОРУ ГУ НП (у разі потреби до інших органів Національної поліції), повідомлення про відсутність підстав адміністративного затримання та доставлення його - ОСОБА_1 , як такого, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (та іншого чинного законодавства України);
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку «РЕЗЕРВ+») інформацію про вчинення ним - ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
зобов`язати Відділ ОРУ ГУ НП виключити з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», інших баз Національної поліції інформацію (яка була внесена на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.06.2025 року №Е2384165 та інших звернень) про вчинення ним - ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками Національної поліції до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
02 вересня 2025 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
04 вересня 2025 року ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, передано за предметною підсудністю як до адміністративного суду на розгляд Приморському районному суду м. Одеси.
Справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси 25.09.2025 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була розподілена головуючому судді Шенцевій О.П.
03 жовтня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено проводити з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засіданні на 16 грудня 2025 року 13 год. 00 хв. у залі суду № 218 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.
16 грудня 2025 року судове засідання не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою в Одеській області. Судове засідання відкладено на 03.03.2026 року.
03 березня 2026 року до суду сторони не з`явились, судове засідання відкладено на 26.05.2026 року.
26 травня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою в Одеській області. Сторони до суду не з`явились, в зв`язку з чим, судове засідання відкладено на 06.07.2026 року.
В судове засідання 06 липня 2026 року сторони вкотре не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином. Жодних заяв, пояснень, клопотань від сторін до Приморського районного суду м. Одеси до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 серпня 2019 року при розгляді справи №855/364/19 виснувала, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Згідно з § 2 "Розгляд окремих категорій термінових справ" оскарження по справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються в 10 денний термін та процес їх розгляду має інші відмінності.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У ч.3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена норма визначає вичерпний перелік рішень, які може ухвалити загальний місцевий суд як адміністративний суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У вказаній нормі відсутнє посилання на те, що місцевий загальний суд, як адміністративний суд може ухвалити рішення про визнання дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності протиправними.
Тому, загальний місцевий суд як адміністративний суд не може розглядати в порядку статті 286 КАС України справи, пов`язані із визнанням дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності протиправними та зобов`язання вчинити певній дії, а вказана категорія справи підлягає розгляду окружним адміністративним судом на загальних засадах.
Окрім того, оголошення в розшук не є заходом забезпечення провадження у справах притягнення до адміністративної відповідальності.
Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовані главою 20 КУпАП.
У статті 260 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з статтею 267 КУпАП, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Проте, оголошення особи в розшук статтею 260 КУпАП не віднесено до заходів забезпечення провадження у справах притягнення до адміністративної відповідальності, а тому, відсутні підстави вважати, що оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо оголошення особи в розшук пов`язано з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_3 , як орган військового управління, є суб`єктом владних повноважень.
В даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача записів про вчинення ним правопорушення, його розшук, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП.
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов`язання відповідачів вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи щодо розшуку позивача звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу; зобов`язання відповідача направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.
Зі змісту позовних вимог слідує, що протиправні, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 призвели до порушення прав та інтересів позивача, з якими він не погоджується, та які створили для нього негативні наслідки.
Відтак, зі змісту позовних вимог та суб`єктного складу учасників справи вбачається, що в даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме як суб`єкта владних повноважень.
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічні положення містить пункт 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, згідно з яким керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, пунктом 16 зазначеного Порядку № 560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Крім того, забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, відповідач наділений правом на звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в силу Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який встановлює, зокрема, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
З огляду на це, на підставі закону територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені певними повноваженнями, необхідними для виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Крім того, за положеннями Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, є органами ведення Реєстру (частина 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Таким чином, позовні вимоги стосуються, оскарження дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, та направлені на захист порушеного саме в публічно-правових відносинах права позивача.
За таких обставин, підстави для висновку про те, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному в порядку ст. 286 КАС України відсутні.
Отже, з матеріалів позовної заяви слідує, що предметом даної справи є публічно правовий спір із суб`єктом владних повноважень, відтак заявлені вимоги належать до категорії справ, які не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.
Вказане узгоджується з правових висновках, викладених у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №420/29734/25, від 03 лютого 2026 року у справі № 400/10749/25, від 02 лютого 2026 року у справі № 420/42001/25, від 22 січня 2026 року у справі №420/36743/25, у справі № 420/25076/25 від 21.11.2025, у справі № 420/34442/24 від 14.04.2025 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1142/25 від 23.07.2025.
Частиною 3 статті 21 КАС України закріплено, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, про розгляд даної категорії спорів саме окружними адміністративними судами свідчить стала судова практика, що склалась в різних регіонах України, зокрема:
- рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №460/7078/25 зобов`язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов`язаним;
- рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 400/7752/25 визнано протиправними дії ТЦК та СП щодо щодо внесення до Реєстру даних про порушення чоловіком правил військового обліку;
- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №160/10218/25 зобов`язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов`язаним;
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5748/25 від 08 вересня 2025 року зобов`язано ТЦК та СП виключити з Реєстру дані про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку;
- рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/2480/25 від 05 вересня 2025 року зобов`язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов`язаним та повідомити Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП.
Водночас, суд враховує лист КАС ВС «Про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в справах про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК», згідно якого касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув листи П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 № 2.10-02/10/2025 (вх. № 1149/0/57-25 від 11.11.2025) та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025 № 01-35/1161/2025 (вх. № 4418/0/1-25 від 09.12.2025) про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в адміністративних справах про оскарження дій посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (ТЦК). Необхідність надання такої допомоги мотивована тим, що наразі в судовій практиці відсутній усталений підхід до визначення предметної підсудності адміністративних справ, пов`язаних з оскарженням дій посадових осіб ТЦК. Предметом спору в цих справах є: 1) визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення до ТЦК громадян як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення фізичною особою позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи відповідача до ТЦК і зобов`язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості в Реєстрі.
Верховний Суд вказав, що відносини у справах, які узагальнено описані в згаданих листах П`ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, регулюються Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3.
Вивчення практики Верховного Суду дає змогу констатувати, що до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надходили касаційні скарги про перегляд рішень окружних адміністративних судів та апеляційних адміністративних судів, предметом спору в яких були вимоги, аналогічні тим, що зазначені в листах П`ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Під час розгляду матеріалів Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив підстав для визнання цих справ такими, що розглянуті з порушенням предметної підсудності, водночас відмовив у відкритті касаційного провадження або повернув касаційні скарги з інших правових підстав (зокрема, це ухвали від 10.02.2025 в справі № 560/9615/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125046381); від 25.09.2025 в справі № 260/8402/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130513563); від 23.10.2025 в справі № 400/3648/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264738); від 23.10.2025 в справі № 260/8400/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264640); від 24.10.2025 в справі № 560/11256/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131281857); від 04.12.2025 в справі № 400/2559/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335002); від 30.12.2025 в справі № 400/5725/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133024485) та інших).
З огляду на викладене, Верховний Суд акцентував, що судова практика в справах, предметом спору в яких є визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення громадян до ТЦК як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення фізичною особою позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи відповідача до ТЦК і зобов`язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості у реєстрі, є усталеною та такою, що не викликає дискусій щодо визначення предметної підсудності цих справ.
З метою забезпечення сталості і єдності судової практики зміст цього листа було доведено до відома суддів окружних адміністративних судів і місцевих загальних судів, рішення яких переглядає П`ятий апеляційний адміністративний суд.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи Приморським районним судом м. Одеси.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КАС України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Статею 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Статтею 317 КАС України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або часткова, п.1 ч.3 даної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд вважає, що дана справа підлягає передачі за підсудністю Одеському окружному адміністративному суду, адже вимоги заявлені позивачем належать до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 21, 29, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 420/25312/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - направити за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: