Справа № 761/25151/26
Провадження № 2/761/13170/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, відчуженому без згоди співвласника,-
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, відчуженому без згоди співвласника, відповідно до якої позивач просить:
1.Визнати нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, набутий 17 грудня 2013 року на підставі Акту про передачу права власності (англ. Deed of Assignment) (том 15894, сторінка 369 Реєстру земельних записів міста Балтимор) на ім`я ОСОБА_2 , - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
2.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію у розмірі 3 360 750,00 (три мільйони триста шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, що становить 1/2 вартості спільного майна подружжя - житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, відчуженого Відповідачем 06 лютого 2026 року за ціною 150 000,00 доларів США без згоди Позивача;
3.Судові витрати покласти на Відповідача.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Звертаючись саме до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, позивач керувався, зокрема ч. 1 ст. 27 ЦПК України, оскільки предметом позову є стягнення грошової компенсації (зобов`язальна вимога а не поділ нерухомого майна, розташованого в Україні), а тому виключна пісудність за ст. 30 ЦПК України не застосовується. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у межах юрисдикції Шевченківського районного суду м.Києва, у зв`язку з чим позовна заява подана до Шевченківського районного суду міста Києва.
Відповідно до ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу поділу нерухомого майна, що знаходиться на території Сполучених Штатів Америки, що, за твердженням позивача, було набуто подружжям за час перебування сторонами у шлюбі. При цьому, за твердженням позивача обидві сторони є громадянами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок про те, що спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин.
Статтею 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» передбачено, що приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому на стадії відкриття провадження суд повинен з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.
Статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлюють порядок урегулювання приватно - правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якого іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Закон України «Про міжнародне приватне право» (статті 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
За приписами пунктів 1 і 2 частини першої статті 76 Закону України № 2709-IV суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України визначені статтею 77 Закону.
Вирішення питання про поділ майна подружжя з іноземним елементом здійснюється відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Аналогічні рекомендації щодо вказаного питання надано в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13.
Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Договір про правову допомогу у цивільних справах між Україною та Сполученими Штатами Америки, станом на день розгляду справи, не укладено.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, який також викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 596/820/17 (провадження № 61-32590св18), що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Разом із тим, ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
Так як позовні вимоги є майновим спором щодо поділу майна подружжя, визнання права власності на майно, що знаходиться на території Сполучених Штатів Америки, тому в даному випадку, на цей спір розповсюджуються правила виключної міжнародної підсудності, а саме, компетентними є суди за місцезнаходженням нерухомого майна.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про поділ майна подружжя, що знаходиться на території Сполучених Штатів Америки, підлягає розгляду судом держави, на території якої знаходиться вказане нерухоме майно.
Наведені обставини дають підстави вважати, що у разі відкриття провадження Шевченківським районним судом м. Києва по даним позовним вимогам буде мати місце порушення правил виключної підсудності, адже спірне майно не знаходиться в територіальних межах Шевченківського району м. Києва.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що позовні вимоги про поділ нерухомого майна подружжя, що знаходиться на території Сполучених Штатів Америки, підлягає розгляду судом держави, на території якої знаходиться вказане нерухоме майно.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині поділу нерухомого майна подружжя, яке знаходиться за межами території України, повинна розглядатися за місцем його знаходження, суд вбачає можливим у вказаній частині відмовити у відкритті провадження.
Роз`яснити ОСОБА_1 про право звернення з позовною вимогою про поділ нерухомого майна подружжя, що знаходиться на території Сполучених Штатів Америки до відповідного суду Сполучених Штатів Америки.
Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 186, 353,448, 497 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, відчуженому без згоди співвласника.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя: