УХВАЛА
про забезпечення позову
м. Вінниця
06 липня 2026 р. Справа № 120/10163/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом: Фермерського господарства "АГРОСТОК" (вул. Миру, 30, с. Мала Ростівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22635)
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, 21027)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду 02.07.2026 надійшли матеріали позовної заяви Фермерського господарства "АГРОСТОК" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
В межах цієї позовної заяви позивачем заявлені такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.04.2026 № 4774/02-32-04-05;
- зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області поновити відомості про ФГ «АГРОРОСТОК» у Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.
17.07.2024 року за вх.№42052/24 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Так, позивач просить вжити заходи забезпечення позов шляхом зупинення дії рішення від 10.04.2026 № 4774/02-32-04-05, мотивуючи це тим, вказаним рішенням анульовано реєстрацію Фермерського господарства «АГРОРОСТОК» як платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з відповідного реєстру. Зазначене рішення, к зауважує позивач, вже спричинило для підприємства істотні негативні наслідки, пов`язані з вимушеним переходом на загальну систему оподаткування, додатковим фінансовим навантаженням та ризиком розірвання договорів оренди землі з фізичними особами, які через втрату компанією статусу платника єдиного податку 4-ї групи позбавляються пільг зі сплати земельного податку. Позивач наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, зриву сільськогосподарського сезону та створить реальну загрозу банкрутства підприємства ще до ухвалення судового рішення по суті. Окрім цього, позивач вказує на очевидні ознаки протиправності рішення від 10.04.2026 № 4774/02-32-04-05, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду анулювання статусу платника єдиного податку четвертої групи не може ґрунтуватися виключно на результатах камеральної перевірки.
Ч. 1 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розгляд заяви про забезпечення позову здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як підсумок, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у постановах від 17.04.2019 у справі №705/4587/17, від 16.04.2024 у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 27.04.2023 у справі № 140/8127/22, від 16.04.2024 у справі № 120/15171/23, від 04.12.2024 у справі № 500/3027/24, від 04.02.2025 у справі № 280/8758/24, від 20.02.2025 у справі № 280/9044/24, від 15.01.2025 у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
В постанові від 13.03.2025 у справі № 160/23707/24 Верховний Суд зазначив, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Необхідно зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
В постанові від 19.10.2023 у справі № 440/9568/22 Верховний Суд вказав, що, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення від 10.04.2026 № 4774/02-32-04-05 контролюючий орган анулював реєстрацію позивача як платника єдиного податку четвертої групи на підставі пп. 4 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України.
Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи, визначаються положеннями Податково кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пп. «а» пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
За приписами пп. 4 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Таким чином, за наслідками прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку такий платник податків зобов`язаний починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено відповідне порушення, здійснювати подальший бухгалтерський та податковий облік за правилами загальної системи оподаткування, що, в свою чергу, призведе до додаткового податкового навантаження та виникнення обов`язку із реєстрації платником податку на додану вартість. Ці обставини можуть суттєво вплинути на ведення позивачем господарської діяльності, призвести до розірвання договірних відносин, утруднити або зробити неможливим відновлення господарської діяльності в подальшому. У разі відновлення статусу позивача як платника єдиного податку (у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову) необхідним буде зворотне коригування податкового обліку як самого позивача, так і його контрагентів, оскільки податкове законодавство передбачає зовсім інші правила ведення обліку для платників податків на загальній системі оподаткування, зокрема, і в частині обліку податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічні висновки щодо схожих за змістом правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 25.10.2023 у справі №160/11784/23, від 14.01.2025 у справі №280/9045/24, від 04.02.2025 у справі №280/8758/24, від 20.02.2025 у справі №280/9044/24, від 06.03.2025 у справі №420/25688/24, від 29.05.2025 у справі №240/1622/25, від 19.06.2025 у справі №520/33244/24, від 27.01.2026 у справі №520/25907/25, від 06.02.2026 у справі №520/25524/25, від 11.03.2026 у справі №380/12281/25.
Підсумовуючи вищезазначене, суд констатує наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
За приписами ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України,
УХВАЛИВ:
Заяву Фермерського господарства "АГРОСТОК" про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.04.2026 № 4774/02-32-04-05 про виключення Фермерського господарства "АГРОСТОК" з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у справі №120/10163/26.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Маслоід Олена Степанівна