Справа № 175/10339/26
Провадження № 2/175/3098/26
УХВАЛА
"03" липня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В порушення вищезазначеної норми права, позовна заява не містить відомостей про дату народження, номер і серію паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З позовної заяви вбачається, що позивач звертається до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно до п. 1 ч. 1, 2 ст. 8 Законом України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан може звільнити від сплати судового збору, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 року у справі № 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку, рахунків в банківських установах, тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005 року, пункти 63-64).
Як вбачається із наданої позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.06.2026 розмір отриманих доходів позивачем за період з червня 2025 по травень 2026 становить 14970 грн. 74 коп.
При цьому, суддя зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на позивача. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наявність рухомого і нерухомого майна, доказів щодо відсутності інших доходів, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2023 року у справі №990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суддя доходить висновку, що зазначені у клопотанні обставини та надані на їх підтвердження докази в достатній мірі не підтверджують неможливість сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, а також не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Суддя звертає увагу на те, що ціна даного позову визначається вартістю майна. Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс20) зазначено про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
В порушення вищенаведеного, матеріали позовної заяви не містять висновок про вартість об`єкта спірного майна, станом на день подання позовної заяви, що в свою чергу унеможливлює перевірку судом правильності визначення підсудності даної справи та розміру судового збору, належного до сплати відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна:положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
При цьому суд не наділений правом визначати ціну позову, у зв`язку з чим позивач повинен надати суду оцінку (висновок про дійсну/ринкову вартість) кожного об`єкта спірного майна станом на день подання позовної заяви, та сплатити судовий збір у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного вище, суддя доходить висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натуріслід залишити без руху та встановити позивачу п`ятиденний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. ст.175,185,258-261 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі- залишити без руху.
Надати позивачу для усунення зазначених недоліків п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т. С. Журавель