Справа № 420/676/26
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
06 липня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача-1 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головне управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Національної поліції України, третя особа: Головне управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не зняття з обліку розшуку транспортного засобу марки Mitsubishi, моделі Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Національну поліцію України виключити відомості про розшук транспортного засобу марки Mitsubishi, моделі Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , з усіх існуючих інформаційно-комунікаційних систем, баз даних та обліків Національної поліції України та МВС України.
Ухвалою 14.01.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 02.02.2026 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
04.03.2026 р. представник відповідача подав до суду заяву про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Вказує, що судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК України процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства. Вирішення питання про скасування розшуку автомобіля й зобов`язання уповноважених службових осіб поліції виключити відповідну інформацію зі спеціальної інформаційно-пошукової системи мало б здійснюватися в межах кримінального провадження. Тому, на переконання відповідача, позивач обрав невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування здійснюється за встановленою КПК України процедурою, адміністративний суд не наділеним повноваженнями щодо такого контролю, оскільки це становитиме втручання у діяльність правоохоронних органів у не передбачений законом спосіб.
При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п.2 ч.2 ст.19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Предметом розгляду даної адміністративної справи є бездіяльність Головного управління Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не зняття з обліку розшуку транспортного засобу марки Mitsubishi, моделі Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 .
Згідно ч.1, 2 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Великою Палатою Верховного Суду розглядалось питання юрисдикції справ щодо оскарження особою розшуку автомобіля шляхом зобов`язання уповноважених осіб органів Національної поліції зняти з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України розшук автомобіля, а орган прокуратури зобов`язати здійснити нагляд за виконанням судового рішення (постанова від 18.03.2020 р. справа №266/1617/19).
У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що хоча розшук автомобіля і внесення відповідної інформації до спеціальної інформаційно-пошукової системи органу поліції КПК України прямо не визначені як слідчі (розшукові) дії чи засоби забезпечення кримінального провадження, однак підставами застосування цих заходів є насамперед відомості про те, що транспортний засіб може бути предметом, знаряддям чи засобом кримінального правопорушення. Зазначені відомості підлягають перевірці шляхом встановлення місця перебування й огляду автомобіля, дослідження його ідентифікаційних ознак, співставлення останніх із наявною у правоохоронних органів інформацію, з`ясування наявності чи відсутності слідів кримінального правопорушення або інших даних, що можуть свідчити про причетність транспортного засобу до кримінально караних діянь. Такі заходи спрямовані на захист прав і законних інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень та інших осіб, забезпечення оперативності й ефективності досудового розслідування, повного, всебічного й неупередженого з`ясування обставин злочинів і притягнення кожного з винних до кримінальної відповідальності в міру його вини та виконання інших завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.
У разі підтвердження інформації про зв`язок автомобіля зі злочинними діями можуть виникнути встановлені кримінальним процесуальним законом підстави для його тимчасового вилучення, арешту і визнання речовим доказом з метою використання у кримінальній справі як засобу доказування, а в разі протиправного заволодіння транспортним засобом також подальшого повернення законному володільцю. Визнання матеріального об`єкта речовим доказом є процесуальним рішенням, а тимчасове вилучення й арешт майна заходами забезпечення кримінального провадження, що застосовуються на підставах і в порядку, визначених КПК України (статті 98,110,167,168,170-173).
Слідчий, прокурор згідно ч.2 ст.170 КПК України зобов`язані вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт. Вжиття таких заходів як втілення засади публічності кримінального провадження є одним із способів виконання правоохоронними органами своїх установлених статтю 25, частиною четвертою ст.38 КПК України обов`язків забезпечити ефективність досудового розслідування для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
З урахуванням наведеного Велика Пала Верховного Суду в справі №266/1617/19 підсумувала, що розшук автомобіля для перевірки його можливої причетності до кримінального правопорушення здійснюється відповідними органами в межах правовідносин і породжує юридичні наслідки, що належать до сфери регулювання кримінального процесуального закону.
З огляду на наведену правову позицію Великої Плати Верховного Суду щодо належності спорів про оскарження рішень, дій, бездіяльності органів досудового розслідування про оголошення в розшук транспортного засобу під час досудового розслідування, до сфери регулювання кримінального процесуального закону, суд доходить висновку, що розглядуваний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, відповідно провадження в справі підлягає закриттю з одночасним роз`ясненням належності спору до кримінального судочинства.
При цьому судом ураховано, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №266/1617/19 є релевантною до спірних відносин, позаяк правові позиції висловлені за аналогічних обставин, що зводяться до ухвалення органом досудового розслідування постанови про оголошення в розшук транспортного засобу, власником якого є позивач та який не є заявником чи потерпілим у відповідному кримінальному провадженні, в якому ухвалено таку постанову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи щодо відсутності ефективного способу захисту права власності в межах процедури кримінального судочинства, наголосивши, що розшук транспортного засобу і внесення відповідних відомостей до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи самі по собі не тягнуть правових наслідків у виді обмеження зазначеного права. Натомість розшук передбачає комплекс заходів, спрямованих на встановлення місця знаходження об`єкта, в тому числі можливість зупинки працівниками поліції на підставі п.4 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" автомобіля, що відповідає ознакам розшукуваного, для його перевірки й ідентифікації.
Якщо за результатами огляду й перевірки причетність транспортного засобу до кримінально караних діянь та існування інших підстав для його арешту не підтвердиться, юридичних наслідків, які б обмежували право власності на це майно його законного власника, не настає. У цьому випадку власник як особа, права та законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або його представник вправі звернутися до слідчого з клопотанням про прийняття рішення щодо припинення розшуку автомобіля, яке слідчий згідно з частиною першою статті 220 КПК України зобов`язаний розглянути у строк не більше трьох днів з моменту подання і за наявності відповідних підстав задовольнити. Бездіяльність слідчого, пов`язана з не вирішенням цього клопотання, може бути предметом оскарження до слідчого судді на підставі пункту 1 частини першої статті 303 КПК України.
Разом із цим у разі підтвердження зв`язку транспортного засобу з кримінальним правопорушенням права власника володіти, користуватися та/або розпоряджатися цим майном можуть бути обмежені виключно на підставах та в порядку, встановлених кримінальним процесуальним законом, у межах процедур тимчасового вилучення й арешту майна згідно зі статтею 167-175 КПК України.
Тобто, вимоги позивача пов`язані із діями, які відбуваються під час здійснення відповідного кримінального провадження. Отже, вилучення інформації з Інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України" належить проводити з дотриманням порядку, передбаченого КПК України, та відповідно до Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497.
Так, власнику майна, яке є об`єктом розшуку в кримінальному провадженні, доступні встановлені КПК України можливості оскарження пов`язаних із цим рішень, дій або бездіяльності уповноважених службових осіб органів досудового розслідування до суду кримінальної юрисдикції. Такі скарги підлягають розгляду з дотриманням гарантій змагальної судової процедури, а в разі доведення їх законності й обґрунтованості суд наділений повноваженнями ухвалити рішення, необхідні для захисту права власності.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішення питань припинення розшуку транспортного засобу, відомості про який були внесені до інформаційно-пошукової системи, судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить здійснювати за встановленою КПК України процедурою. Таку можливо ініціювати, зокрема, через скасування постанови про оголошення транспортного засобу в розшук чи припинення такого розшуку, яке має розглядатися за нормами КПК України.
З огляду на характер спірних правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Розгляд таких вимог можливий у порядку, встановленому КПК України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.
За приписами п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, заява представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження в адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки спір належить до сфери кримінального судочинства.
За приписами ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судові витрати, за приписами ч.1 ст.132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до суду з позовною заявою в межах розгляду даної справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.01.2026 р. № 1.482501919.1, у зв`язку з чим сплачена сума судового збору у розмірі 1331,20 грн., підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст.132, 238, 241, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Заяву представника відповідача-1 про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головне управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 09.01.2026 р. № 1.482501919.1.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко
.