06.07.2026
Справа № 331/7268/25
Провадження № 2/331/1221/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді: Антоненко М.В.
при секретарі: Волотко М.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 3-я особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Білецька В.І. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 3-я особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Білецька В.І. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
У позовній заяві представник позивачів адвокат Чоха К.О. просив суд витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Білецької Вероніки Іванівни завірену належним чином копію спадкової справи № 24/2024, відкриту за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились. Від представника позивачів адвоката Чоха К.О. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання пол. Витребування доказів.
3-я особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Білецька В.І. у судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причину неявки суду не повідомила.
Вислухавши думку відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування доказів у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
При цьому суд приймає до уваги, що метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, тому враховуючи утруднення щодо витребування вказаного доказу, суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання представника позивачів адвоката Чоха К.О. , а саме витребування у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Білецької Вероніки Іванівни завірену належним чином копію спадкової справи № 24/2024, відкриту за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 84 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника позивачів адвоката Чоха К.О. про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 3-я особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Білецька В.І. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Білецької Вероніки Іванівни завірену належним чином копію спадкової справи № 24/2024, відкриту за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Роз`яснити уповноваженій особі, що відповідно до ст. 84 ЦПК України будь - яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Антоненко М.В.