Справа № 545/2044/26
Провадження № 2/545/2034/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2026 року м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участі: секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк Ігор Олександрович, до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», про розірвання договору оренди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк І.О.,звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди, укладений з ВСК «Злагода» та стягнути судові витрати.
Ухвалою судді від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.
01.07.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлюк І.О. надійшло клопотання про застосування відносно ВСК «Злагода» заходів процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до ст. 148 ЦПК України, у зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів.
В судове засідання сторони не з`явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку
Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями ст. 148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.
Застосування судом заходів процесуального примусу є правом суду, а не обов`язком.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються з метою спонукання відповідних до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Зі змісту клопотання вбачається, що підставою застосування заходу процесуального примусу сторона позивача зазначає свідоме невиконання ухвали суду, порушення принципу змагальності та очевидне бажання затягнути судовий розгляд справи, що виразилося у частковому наданні інформації, а саме- лише за період перебування земельної ділянки у власності ОСОБА_1 .
Проте, ухвала про витребування доказів судом не постановлялался, у зв`язку з надходження клопотання сторони відповідача про відкладення слухання справи.
Також, у наведеному випадку суд не вбачає підстав для застосування до відповідача та його адвоката заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, оскільки право подавати докази приписами п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України віднесено до прав учасників справи, натомість оцінка доказів відповідно до положень ст. 89 ЦПК України є дискрецією суду, а тому кожному доказу судом буде надано належну правову оцінку під час дослідження доказів за участі сторін та враховано під час ухвалення рішення.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 74, 143, 148 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк Ігор Олександрович, про застосування заходів процесуального примусу- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ЗУБ