УХВАЛА
06 липня 2026 року
м. Київ
справа №500/1031/26
адміністративне провадження № К/990/30780/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №500/1031/26 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
У С Т А Н О В И В :
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області звернулося до суду з позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Олесі Герелевич від 16 лютого 2026 року ВП НОМЕР_1 про стягнення з ТУ ДСА виконавчого збору в сумі 34588 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Олесі Герелевич від 16 лютого 2026 року ВП НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300 гривень.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олесі Герелевич від 16 лютого 2026 року ВП НОМЕР_1 про стягнення з ТУ ДСА України у Тернопільській області виконавчого збору в сумі 34 588,00 гривень.
Визнано протиправною та скасовано Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олесі Герелевич від 16 лютого 2026 року ВП НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300 гривень.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволено.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №500/1031/26 скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - відмовлено повністю.
01 липня 2026 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №500/1031/26. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України (в чинній редакції) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є правомірність постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які регулюються статтею 287 КАС України, скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №500/1031/26 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович