Справа № 523/18695/20
Провадження №4-с/523/27/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" червня 2026 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Томілко М.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Шуляченка Миколи Борисовича, за участю зацікавленої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт Капітал»,-
В С Т А Н О В И ЛА :
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Шуляченка Миколи Борисовича, за участю зацікавленої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт Капітал» в якій просить:
Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем «Про відкриття виконавчого провадження» від 09.02.2026, ВП № 80446590 відкритого на підставі дубліката виконавчого листа виданого Пересипським районним судом міста Одеси 09.02.2026
Скаргу обґрунтовано тим, що Суворовським районним судом м. Одеса 20.08.2009 був виданий виконавчий лист № 2-1630/09. На підставі цього виконавчого листа було відкрито виконавче провадження.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Буюклі О.О. від 17.06.2020 «Про повернення виконавчого документа стягувачу» виконавчий документ був повернутий стягувачу.
Повернення виконавчого документу було обґрунтовано п.2, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до інформації з відкритих джерел зазначене виконавче провадження завершено.
В подальшому, на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 15.12.2020 старшому державному виконавцю Буюклі О.О. 11.01.2021 був виданий дублікат виконавчого документу - виконавчий лист від № 523/18695/20. Строк пред`явлення дубліката виконавчого листа - 29 червня 2012 р.
На підставі зазначеного виконавчого листа стягувач звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. «Про відкриття виконавчого провадження» від 11.02.2021 виконавче провадження було відкрито.
Далі, 20.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ повернуто до стягувачу.
Як вбачається з матеріалів справи, Стягувач повторно звернувся до Пересипського районного суду м. Одеса та повторно 09.02.2026 отримав дублікат виконавчого листа. Тобто, станом на цей час є два дубліката виконавчих листів виданих на підставі рішення Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеса по одній справі № 523/18695/20 але з різними датами видачі та з різними датами пред`явлення виконавчого листа.
Як зазначає заявник, строк пред`явлення дубліката виконавчого документу - виконавчого листа № 523/18695/20, який був виданий Суворовським районним судом м. Одеса 15.12.2020 сплив 29 червня 2012 р.
У наступному дублікаті виконавчого документу - виконавчого листа № 523/18695/20, який був виданий Пересипським районним судом м. Одеса 09.02.2026 строк пред`явлення сплив 22.11.2025.
Такі дії стягувача свідчать про зловживання процесуальними правами та є спробою за межею строку дії виконавчого листа продовжити безпідставні дії щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення коштів.
Як вбачається з матеріалів оскаржуваного виконавчого провадження за №80446590 від 09.03.2026, виконавче провадження було відкрито на підставі дубліката виконавчого документу (виконавчого листа) виданого вже Пересипським районним судом м. Одеса 09.02.2026.
Однак, у виконавчому листі строк його пред`явлення закінчується 22.11.2025 р. Таким чином, 09.03.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем було відкрито виконавче провадження №80446590 з порушенням строку на виконання рішення суду.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 25.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 розгляд справи призначений на 27.04.2026 року.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив.
У судове засідання приватний виконавець Шуляченко М.Б. не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином надав заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, також надав відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволені скарги.
Вивчивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга є не доказаною, є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватним виконавцем Шуляченко М.Б. надані матеріали виконавчого провадження (а.с.13-26).
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича перебуває виконавче провадження ВП № 80446590, з примусового виконання виконавчого листа № 523/18695/20 виданий 09.02.2026 Пересипським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 2288120,59 грн. а також суми державного мита у розмірі; 1700 грн., та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 30 грн.
09.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» надіслало на мою адресу заяву про примусове виконання рішення за вхідним №1888 разом з виконавчим листом Пересипського районного суду міста Одеси № 523/18695/20 виданий 09.02.2026 з відміткою про набрання законної сили 22.11.2022. (а.с.13-16)
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
09.03.2026 року приватним виконавцем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (а.с.20).
Вказану постанову направлено на адресу боржника, рекомендованою кореспонденцією відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (трекінг укрпошти R067117747945). Згідно ч.І ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Одночасно з відкриттям сформовано запити до ПФУ, ДПІ, МВС. (а.с.21,23,25)
09.03.2026 приватним виконавцем, винесено постанову про арешт коштів боржника з зазначенням: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та направлено сторонам до відома.
Скаржник ОСОБА_1 у скарзі посилається не те, що виконавче провадження №80446590 відкрито з порушенням строку на виконання рішення суду, так як у виконавчому листі №523/18695/20 строк пред`явлення сплинув 22.11.2025р.
Проте відповідно до "Прикінцевих та перехідних положеннях" Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", зазначено, що Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: визначені Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У такому випадку стягувач має звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, для приведення його у відповідність із вимогами (частина 4 статті 4 зазначеного Закону), тому повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав невідповідності наведеним вимогам не є порушенням, ні прав стягувача, ні принципу обов`язковості виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги інших осіб щодо належності їм. а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», де зазначено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження» (попередня редакція).
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Судом встановлено, що скаржник ОСОБА_1 не надав суду письмових доказів в обґрунтування вимог викладених в скарзі. Також суд вважає що скаржник ОСОБА_1 не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
При таких обставинах суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Шуляченка Миколи Борисовича, за участю зацікавленої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт Капітал» - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 260, 447-452 ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В :
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Шуляченка Миколи Борисовича, за участю зацікавленої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт Капітал» - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Суддя Аліна С.С.