ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"06" липня 2026 р. Справа № 903/111/25
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Хабарова М.В.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у справі №903/111/25
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:
1) Західного офісу Держаудитслужби
2) Міністерства оборони України
до 1) Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"
2) Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним договору та додаткових угод та стягнення 2520312,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у справі №903/111/25 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вивчивши зміст апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції 02.06.2026 (повний текст складено 04.06.2026), а тому строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 24.06.2026.
Натомість скаржник звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 29.06.2026, тобто з порушенням встановленого строку для апеляційного оскарження.
В обгрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що з огляду на дату фактичного отримання повного тексту рішення (05.06.2026) та необхідність його опрацювання, аналізу матеріалів справи, судової практики Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а також погодження процесуальної позиції уповноваженими посадовими особами Міністерства оборони України, апеляційна скарга подається одразу після отримання та правового аналізу повного тексту рішення.
Вказує, що у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про пропуск Міністерством оборони України строку апеляційного оскарження, просить його поновити, оскільки такий строк зумовлений неврученням повного тексту рішення у день його складення та об`єктивною необхідністю підготовки обґрунтованої апеляційної скарги у складній справі, що стосується застосування спеціальних наслідків недійсності правочину у сфері публічних закупівель.
Надаючи оцінку обставинам, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції 02.06.2026 (повний текст складено 04.06.2026) та направлено до електронних кабінетів учасників справи, зокрема, Міністерству оборони України. Текст повного судового рішення було доставлено до електронних кабінетів останнього 05.06.2026 об 11:45 год.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З огляду на вказане, днем вручення оскаржуваного рішення апелянту є 05.06.2026. А тому, з врахуванням приписів ч.2 ст.256 Господарського процесуального кодексу України, 20-денний строк для подачі апеляційної скарги закінчився 25.06.2026.
Натомість скаржник, звернувся до апеляційного суду 29.06.2026, тобто з пропуском строку.
Оцінивши наведені апелянтом у клопотанні про поновлення пропущеного строку причини пропуску процесуального строку, колегія суддів визнала їх неповажними та такими, що не свідчать про неможливість апелянта подати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у визначений законодаством строк.
Частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.261 цього Кодексу (ч.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України).
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Слід зауважити, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Окрім того, загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони України оскаржує рішення у повному обсязі, яке містить 3 вимоги немайного характеру та 1 вимогу майнового характеру.
Таким чином, при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту належало сплатити 70 333,02 грн (((3028 * 3) + (2 520 312 грн * 1,5%)) * 150%).
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У зв`язку з цим, оскільки апеляційну скаргу подано засобами електронного зв`язку в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 56 266,42 грн. (70 333,02 грн * 0,8 = 56 266,42 грн).
Однак, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Разом з тим, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянт заявив клопотання про розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, визнавши порядок та строк сплати судового збору ухвалою суду.
Обгрунтовуючи подане клопотання Міністерство оборони України вказує на значний розмір судового збору, бюджетний статус Міністерства оборони України, особливий порядок фінансування видатків державного органу виключно в межах бюджетних асигнувань, а також на необхідність забезпечення реалізації права держави на апеляційний перегляд судового рішення у справі, яка стосується захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель та оборони.
Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 зазначила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення/розстрочення сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що апелянт не належить до осіб, вказаних у ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", а також звертаючись із клопотанням про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про майновий стан скаржника та неможливість сплати останнім судового збору.
Відповідно до ст. 129 Конституції України господарські суди, здійснюючи свої конституційні обов`язки, повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення або відстрочення/розстроченні судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується із ст. 129 Конституції України.
Таким чином, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору окрім випадків встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" призведене до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про розстрочення сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст.260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, а також надати суду належні докази сплати судового збору в розмірі 56 266,42 грн.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розстрочення сплати судового збору у справі №903/111/25 відмовити.
2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у справі №903/111/25 залишити без руху.
3. Надати Міністерству оборони України 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
4. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
6. Копію ухвали направити апелянту.
Суддя Хабарова М.В.