Судові рішення

Ухвала № 137995049 у справі № 916/2445/26 від 07.07.2026

Ухвала від 07.07.2026 у господарській справі № 916/2445/26 (категорія «Неплатоспроможність фізичної особи»). Суд: Господарський суд Одеської області, суддя Мусієнко О.О.

Справа№ 916/2445/26
СудГосподарський суд Одеської області
СуддяМусієнко О.О.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяНеплатоспроможність фізичної особи
Дата ухвалення07.07.2026
Надійшло до реєстру07.07.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/137995049

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про повернення заяви про відкриття провадження у справі

"07" липня 2026 р. м. Одеса № 916/2445/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

дослідивши матеріали заяви (вх. № 2501/26 від 12.06.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 12.06.2026 (вх. № 2501/26 від 12.06.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 вищевказану заяву залишено без руху; зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху заяву про усунення недоліків, в якій має бути вказано: обґрунтування наявності ознак загрози неплатоспроможності, природи і причини неплатоспроможності, інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення; до якої має бути додано: належні та допустимі докази, які стали підставою для виникнення грошових зобов`язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань та докази направлення запитів до фінансових установ та отриманих відповідей або докази неможливості отримання з відповідним клопотанням; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати або пояснення щодо їх відсутності; відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних із провадженням у справі боржника або відомості про відсутність такого.

Зазначену ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 18.06.2026 о 19:34, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 17.06.2026 вважається врученою представнику боржника 19.06.2026.

Відтак, останнім днем строку на усунення заявником недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є 29.06.2026.

Представник боржника звернулася із заявою про усунення недоліків, яка сформована в системі "Електронний суд" 29.06.2026 (вх. № 22736/26 від 30.06.2026), до якої додано: ордер на надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; платіжну інструкцію від 27.05.2026; договір № 1-23/06/2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність; пояснення від 29.06.2026.

Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд констатує, що до неї не додано доказів на підтвердження усунення заявником всіх недоліків, встановлення яких судом в ухвалі від 17.06.2026 обумовило залишення заяви без руху.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

У відповідності до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2026 р. складає 3328 грн.

Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, який повинен сплатити боржник на депозитний рахунок суду складає 49 920 грн.

Однак, заявником ані на момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані на момент подання заяви про усунення недоліків, доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 49 920 грн не надано.

Пунктом 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

Тобто, при зверненні до суду із заявою про неплатоспроможність боржника фізичної особи заявник альтернативно може або здійснити авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду та надати відповідні докази такого авансування у виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, або без здійснення такого авансування надати до заяви копію угоди, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, було зроблено висновок, що: "Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).

Вказана правова позиція касаційного суду допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак, ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.

Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність, наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим, з іншими матеріалами справи, як можливості прийняття альтернативного виконання обов`язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник просить призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мельникову Антоніну Валеріївну, тоді як до заяви про усунення недоліків додає укладений між арбітражним керуючим Шалашним Леонідом Олександровичем та ОСОБА_1 договір № 1-23/06/2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність, в якому містяться, зокрема, наступні умови:

"Виплата основної грошової винагороди Арбітражному керуючому за виконання повноважень керуючого реструктуризацією в розмірі 49 920, 00 грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок) за цим Договором здійснюється Боржником шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича" у строк до 23.12.2026 (включно), але в будь-якому разі - до повного виконання боржником зобов`язань щодо оплати винагороди арбітражного керуючого у повному обсязі.

При цьому, заява про усунення недоліків не містить пропозиції стосовно призначення арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександлровича керуючим реструктуризацією.

Згідно з ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідне положення кореспондується зі ст. 30 КУзПБ, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство, визначено ст. 30 КУзПБ.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

Отже, законодавством не передбачено можливості зміни порядку авансування заявником винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям оплати праці, відповідно до ч. 2 та ч. 6 ст. 43 Конституції України.

Таким чином, умови наданого договору № 1-23/06/2026 від 19.06.2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність, не відповідають положенням ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки чітко встановлені імперативні приписи щодо порядку внесення авансування грошової винагороди арбітражного керуючого саме на депозитний рахунок суду і до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі до суду.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що доданий до заяви про усунення недоліків договір № 1-23/06/2026 від 19.06.2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність не є належним підтвердженням альтернативного виконання обов`язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.

Крім того суд зауважує, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.

При цьому, відмова від авансування можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Заявником додано платіжну інструкцію від 27.05.2026, згідно якої платник - ОСОБА_1 , отримувач - Шалашний Леонід Олександрович, призначення платежу "оплата авансування винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ".

Вказану квитанцію суд не приймає як належний доказ, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

Таким чином, вимоги ухвали суду від 17.06.2026 щодо доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, не виконано.

Кодекс України з процедур банкрутства містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних із провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, нормами Кодексу України з процедур банкрутства передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов`язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.

Однак, таких доказів заявником не надано.

Твердження заявника, зазначене у заяві про усунення недоліків про те, що положення щодо обов`язку надання доказів наявності майна, достатнього для покриття витрат у справі про банкрутство, сформульовані законодавцем передусім у контексті процедури банкрутства юридичних осіб, де ініціатором провадження може бути кредитор або боржник, а питання авансування витрат має іншу правову природу; водночас у справах про неплатоспроможність фізичних осіб застосовуються спеціальні положення Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства, які не передбачають обов`язкової наявності у боржника майна, достатнього для покриття всіх витрат провадження, як передумови для відкриття справи, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи та у відповідності до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

З огляду на викладене, судом встановлено, що заявником вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 усунено частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Положеннями ст. 174 ГПК України передбачено наслідки усунення недоліків заяви та наслідки їх не усунення.

Ч. 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Позиція щодо необхідності повернення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за умови не усунення виявлених судом недоліків вказаної заяви також викладена у постанові Верховного Cуду у складі Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.

Враховуючи те, що заявником вказані в ухвалі Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 недоліки усунено частково, суд повертає заяву (вх. № 2501/26 від 12.06.2026) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пов`язано виключно з поведінкою заявника та його представника; ухвала, як один із видів судового рішення, підлягає обов`язковому виконанню.

Суд повідомляє, що відповідно до ч. 3 ст. 38 КУзПБ та ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути заяву (вх. № 2501/26 від 12.06.2026) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили 07 липня 2026 року з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представника ОСОБА_1 Гарманчук О.Р.

Копію ухвали надіслати на електронну пошту: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя О.О. Мусієнко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.06.2026 Ухвала № 137498096 без тексту Господарський суд Одеської області