У Х В А Л А
06 липня 2026 року
м. Київ
справа № 756/9083/26
провадження № 61-230вп26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянувши ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року про направлення позовної заяви для визначення підсудності у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 травня
2026 рокуцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності на підставі статті 29 ЦПК України.
Як встановив суд, відповідно до позовної заяви, позивач є громадянкою України, на час звернення до суду фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач є громадянином Арабської Республіки Єгипет, зареєстроване місце проживання в Україні відсутнє.
Судом з метою перевірки зареєстрованого місця проживання відповідача на території України було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Як вбачається з відповіді на вказаний запит, інформація в Єдиному державному демографічному реєстрі про реєстрацію ОСОБА_2 відсутня.
Таким чином, на момент пред`явлення позову відповідач не має в Україні зареєстрованого місця проживання.
Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність
будь-яких належних доказів на підтвердження того, що на даний час відповідач проживає за межами України.
Частиною першою статті 29 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Отже, суддя Верховного Суду визначає підсудність справ за участю громадян України або громадянина України та іноземця, якщо обидві сторони проживають за межами України.
За змістом зазначених положень підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем визначається ухвалою судді Верховного Суду в тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
З копії паспорту, долученого до позовної заяви, встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та проживає у Королівстві Іспанія, що підтверджується дозволом на проживання, доказом подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб.
Крім того, з долученого до позовної заяви копії свідоцтва про шлюб, виданого
27 лютого 2016 року, а також копії паспорта вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Арабської Республіки Єгипет.
Проте надані суду копії документів не містять будь-яких відомостей на підтвердження проживання ОСОБА_2 за межами України.
Таким чином, за відсутності доказів проживанняОСОБА_2 , який є іноземцем, за межами України, підстави для визначення суддею Верховного Суду підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в порядку статті 29 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у визначенні підсудності цивільної справи № 756/9083/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Цивільну справу № 756/9083/26 повернути до Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко