ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
07 липня 2026 р. Справа №160/19165/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова Олена Василівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 160/19165/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними та скасування наказів,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР), Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову (висновок) Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР) від 21 червня 2026 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 червня 2026 року про мобілізацію ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 та зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Разом з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
- зупинити дію рішення Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 червня 2026 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
- зупинити дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 червня 2026 року про мобілізацію ОСОБА_1 , наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивача 21.06.2026 року примусово було доставлено до ВЛК, де з порушенням вимог наказу МОУ №402, без урахування наявності металоконструкцій (пластин) у шиї визнали придатним та прийняли рішення про мобілізацію, не видавши на руки жодних документів та військового квитка. Зазначає, що є очевидна небезпека, що до моменту ухвалення судом рішення по суті справи, позивач буде примусово відправлений до військової частини на підставі протиправного наказу про мобілізацію та незаконного висновку ВЛК. Направлення позивача з металевими пластинами у шийному відділі хребта до зони бойових дій без належного медичного огляду становить пряму і реальну загрозу його життю та здоров`ю, а також завдасть непоправної шкоди, яку неможливо буде усунути після ухвалення судового рішення. З огляду на викладене, захист прав позивача у формі скасування рішення ВЛК стане неефективним, якщо на момент винесення рішення суду він уже перебуватиме в статусі військовослужбовця на фронті.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
У зв`язку із цим, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заявлене позивачем клопотання та доводи, наведені в ньому, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм КАС України вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства", під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема, в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності рішення Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.06.2026 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.06.2026 про мобілізацію ОСОБА_1 , наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною, у зв`язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/19165/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 07.07.2026.
Суддя О.В. Царікова