КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
07 липня 2026 року м. Київ № 320/26259/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 лютого 2026 року розміру пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII у тому порядку та розмірі, в якому вона виплачувалася станом на 31 січня 2026 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити з 01 лютого 2026 року виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі та порядку, в якому вона виплачувалася станом на 31 січня 2026 року, із проведенням усіх подальших нарахувань відповідно до законодавства;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату недоотриманих сум пенсії, які виникли внаслідок протиправного зменшення її розміру починаючи з 01 лютого 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення суду у строк, визначений судом.
Перевіривши зміст позовної заяви суд встановив невідповідність заявлених вимог наведеним у позові обставинам з огляду на таке.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами четвертим-п`ятим частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд наголошує, що реалізуючи передбачене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Предметом оскарження є дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 лютого 2026 року розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов?язання поновити з 01 лютого 2026 року виплату пенсії у розмірі та порядку, в якому вона виплачувалася станом на 31 січня 2026 року, із проведенням усіх подальших нарахувань відповідно до законодавства.
З аналізу змісту позовних вимог вбачається, що позовні вимоги є абстрактними та не містять чіткого способу захисту.
Необхідно зауважити, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням неконкретного та нечіткого способу захисту порушеного права як то «поновити з 01 лютого 2026 року виплату пенсії у розмірі та порядку, в якому вона виплачувалася станом на 31 січня 2026 року, із проведенням усіх подальших нарахувань відповідно до законодавства» не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України.
Вимоги мають бути сформульовані чітко, зокрема із зазначенням сум та назв «усіх подальших нарахувань відповідно до законодавства».
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вищенаведені недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- позовної заяви у новій редакції із чітким формулюванням суми пенсії, яку відповідач повинен виплачувати позивачу з 01.02.2026, а також назв «усіх подальших нарахувань відповідно до законодавства»;
- примірника позовної заяви у новій редакції для відповідача.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у х в а л и в:
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.