Справа № 638/4763/26
Провадження № 2-о/638/291/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення заяви
07 липня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, інші особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
в с т а н о в и в:
До Шевченківського районного суду міста Харкова надійшла заява про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, інші особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 11 березня 2026 року матеріали справи передано за підсудністю до Основ`янського районного суду міста Харкова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Основ`янського районного суду міста Харкова Литвинова А.В.
В свою чергу, ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2026 року матеріали справи передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 08 червня 2026 року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без руху та надано заявникові строк у десять днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення її недоліків: визначення складу учасників справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 червня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків поданої заяви про встановлення юридичного факту у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, інші особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на 10 днів з дати отримання копії ухвали суду, зважаючи на те, що недоліки поданої заяви про встановлення юридичного факту не усунуто, з огляду на зазначене заявнику необхідно подати уточнену заяву про встановлення юридичного факту з відповідним складом учасників.
02 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником заявників подано до Шевченківського районного суду міста Харкова уточнену заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
Частина 3 ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як вимогам щодо її змісту так і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
З матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 не сформовано належний склад учасників справи та невірно визначено процесуальний статус сторін.
Слід зауважити, що згідно положень ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
При цьому, такого статусу учасника справи як "інша особа", як це зазначено заявником, не передбачено.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Таким чином, до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.
Вимоги до заяви про встановлення юридичного факту є аналогічними вимогам до позовної заяви, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
З поданої заяви, вбачається, що заявником не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, не усунуто недоліки поданої заяви, а саме: не визначено відповідний склад учасників справи.
Як зазначено в заяві, інша особа ОСОБА_3 , інша особа ОСОБА_2 , інша особа ОСОБА_4 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, третя особа: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року висловила тези, у яких чітко розмежовує правомочності носіїв суб`єктивних прав та суду.
Право на захист особа здійснює на власний розсуд. Через цю норму закону, також, реалізується ще один з основних принципів цивільного права - принцип свободи вибору поведінки особи при реалізації свого права на захист.
Особа вільна у виборі механізму здійснення свого права на захист, а також у змозі відмовитися від реалізації цього права. Це свідчить про те, що особа вільна у застосуванні будь-яких способів захисту, які передбачені чинним законодавством. Однак перш ніж застосувати той чи інший спосіб захисту, особа, права якої порушено, не визнано чи оспорено, постає перед проблемою вибору того чи іншого способу захисту, який оптимально забезпечить відновлення її порушеного права.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У свою чергу суд не наділений повноваженням визначити суб`єктний склад учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України цивільне судочинство ґрунтується на принципі диспозитивності відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов`язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд та обов`язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.
Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки, виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Такі висновки також виклав Верховний Суд в постанові від 31 січня 2019 року в справі № 753/21967/15-ц
Також, слід зазначити, що саме звернення особи до суду із заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.
Здійснивши аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що особа, яка подала заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов`язків. Зокрема, в разі подання особою позовної заяви оформленої з порушенням вимог статей 175 і 177 ЦПК України, або без сплати судового збору за подання такої позовної заяви суддя зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позову без руху із зазначенням його недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany))
Пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною третьою статті 185 ЦПК України визначено, що у разі якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи вищевикладене, оскільки вимоги ухвали про залишення заяви без руху не виконані, згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, матеріали заяви вважаються неподаними і повертаються позивачеві.
Крім того, позивачу роз`яснюється, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 258, 260 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, інші особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - визнати неподаною та повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику, що він не позбавлений права повторного звернення до суду з такою заявою, після усунення обставин, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб - адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб - порталі судової влади України
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.
Повний текст ухвали складено 07 липня 2026 року.
Суддя В.М. Яковлева