Справа № 165/5114/24
Провадження № 2/165/61/26
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ушакова М.М.,
за участю секретаря Лубаєвської Л.В.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 про відвід судді у розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
В провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебуває справа за вказаним позовом.
06.07.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про відвід судді у справі №165/5114/24. Відвід мотивує тим, що є громадянином Бельгії, українською мовою не володіє, рідною мовою, якою вільно володіє в обсязі достатньому для ведення судового засідання та повноцінного розуміння всіх обставин та сприйняття інформації у справі є фламандська мова.
Зазначає, що приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950р. передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вказує, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (п.2 ч.3 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України).
Посилається на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України). Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч. 5 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України).
Вказує, що згідно ст.9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зазначає, що право на участь в розгляді судом справи рідною мовою учасника справи є одним з основних компонентів права на справедливий та повноважений суд. Ключовою умовою забезпечення такого права є позитивний обов`язок держави в особі суду, що розглядає справу, забезпечити особі перекладача, який би здійснив переклад судового процесу на рідну мову особи або мову, якою особа володіє в повному обсязі для належного та всецілого розуміння всієї інформації під час судового розгляду з метою захисту своїх справ. В інших випадках право особи на доступ до правосуддя буде порушене, а особа не зможе належно реалізувати свої права.
Вказує, що під час розгляду справи неодноразово заявляв, що його рідна мова фламандська, що і підтверджується країною його громадянства, володіє на достатньому рівні для участі в судовому процесі лише фламандською мовою. Зазначає, що справді володіє на базовому рівні англійською мовою, що дає йому можливість спілкуватись у повсякденному житті, вчиняти необхідні дії для управління очолюваним ним підприємством за допомогою персоналу підприємства та з використанням перекладача. Однак не володіє англійською мовою вільно, а тим більше в обсязі достатньому для того, щоб з її використанням вести настільки важливий для нього судовий процес, як розірвання шлюбу, захищати права в суді, розуміти на англійській мові всі ключові моменти судового розгляду, надавати на англійській мові пояснення в ході провадження у справі про розлучення.
Вважає, що суд ще до ухвалення рішення у справі фактично став на сторону його дружини - позивачки у справі, та за її проханням призначив йому перекладача з англійської мови, що вважає очевидним грубим порушенням принципу рівності сторін та забезпечення йому доступу до правосуддя. Зазначає, що попри його заперечення, очевидні для суду та сторонніх осіб факти нерозуміння ним а ні мови процесу, а ні на належному рівні правових термінів англійською мовою, суд продовжує ігнорувати його фундаментальні права.
Посилається на те, що право на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом є фундаментальним правом особи, передбаченим в ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Посилається на те, що пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Крім того зазначає, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Разом з тим вказує, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України). У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Також зазначає, що стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім того зазначає, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Курrіаnou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 року, п. 32, Reports 1996-ІІІ).
Посилається на те, що у цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series А, № 86).
Наголошує, що згідно ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Покликається на те, що зі спілкування із позивачкою у нього склався обгрунтований висновок, що позивачка отримала позапроцесуальне погодження від судді задля досягнення для себе бажаного результату у вигляді розлучення з ним щодо примусового визначення йому перекладача з англійської мови, якою він не володіє в достатньому обсязі для участі в розгляді справи та реалізації його прав. Зазначені обставини є виключними та стали зрозумілими йому лише зараз, після аналізу всіх обставин поведінки судді та розмови із позивачкою.
Вважає, що наведені обставини беззаперечно свідчать про наявність підстав сумніватися в неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_3 , що є очевидним і для стороннього споживача. Вказує, що зазначене створює підстави для відводу судді у справі задля забезпечення йому в подальшому права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції.
Просить відвести суддю Ушакова М.М. від розгляду справи №165/5114/24,про результати розгляду повідомити у встановленому порядку.
Заявник (відповідач) ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду поданої ним заяви про відвід судді.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_2 про відвід судді у розгляді даної цивільної справи за її позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та просила відмовити у задоволенні заяви про відвід судді з підстав наведених у поданій до суду 07.07.2026 письмовій заяві.
Дослідивши заяву про відвід, матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до висновку що заява про відвід судді підлягає задоволенню.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод у статті шостій визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.8, ч.11 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього
постерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно п. 52 рішення Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006р. у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) вбачається, що при вирішенні питання про те чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою.
Відповідно до ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , який є стороною у даній справі, не довіряє головуючому у справі судді Ушакову М.М., що у нього виникають сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючого у справі судді Ушакова М.М., враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині того, що кожен, в тому числі і відповідач ОСОБА_2 має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006р. у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), враховуючи, що судовий розгляд по суті у даній цивільній справі ще не розпочався, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого у справі судді Ушакова М.М. підлягає до задоволення на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.
Керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.33, ст.36 ЦПК України, суд, -
постановив:
Задоволити заяву про відвід судді Ушакова Миколи Миколайовича у розгляді цивільної справи №165/5114/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та відвести суддю Ушакова Миколу Миколайовича у розгляді зазначеної цивільної справи.
Цивільну справу №165/5114/24 передати для повторного автоматизованого розподілу, в порядку статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий суддя М.М. Ушаков