БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
Номер провадження 2/356/549/26
Справа № 356/679/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2026 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання
В С Т А Н О В И В:
До Березанського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, у відповідності до положень п.п. 2, 5, 8-9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
Окрім того, згідно з вимогами ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».
Главою 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа за усним зверненням заінтересованої особи, а також за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення правочину, засвідчення вірності копії тощо) одночасно вчинюється й переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад - з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
З огляду на зазначене, позивачем має бути поданий належним чином засвідчений переклад на українську мову вищезазначеного доказу, відповідно до кількості учасників судового процесу, як це передбачено ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Окрім того, як встановлено ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Тлумачення ст.ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. При цьому, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної і альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 28.10.2020 у справі № 263/14171/19.
За змістом положень ст.ст. 2, 12-13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, позивач як ініціатор процесу вже на стадії подачі позову зобов`язаний дотримуватись покладених на нього обов`язків та обгрунтувати певне коло юридичних фактів, що мають процесуальне значення для справи, зокрема, підсудності справи конкретному суду.
Так, згідно відомостей ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області за вх. № ЕП-1033 від 03.07.2026, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.04.2026, що не відноситься до територіальної юрисдикції Березанського міського суду Київської області.
Разом з тим, позивач при зверненні до суду з позовом про вибір нею правил альтернативної підсудності відповідно до положень ст. 28 ЦПК України, не зазначає та жодним чином не обґрунтовує підстави звернення саме до Березанського міського суду Київської області.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що дитина є повнолітньою та проживає окремо від матері за кордоном, жодних посилань на докази, які б підтверджували, що син перебуває на її утриманні, позовна заява також не містить.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем до позову додані документи в одному екземплярі, а саме незаповнений бланк Акту опису й арешту майна, оригінал розрахунку заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів від 13.11.2024 № 16354 та відповідь на запит № 337577723 від 17.05.2026 до ПФУ щодо ОСОБА_3 , які не зазначені у переліку документів, що додаються до заяви, та у позовній заяві позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином вказані документи стосуються предмету даного позову.
Також всупереч вимогам п.п. 2, 8-9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивачем не зазначено відомості про наявність або відсутність в сторін електронного кабінету, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, а також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження, тому суд пропонує позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 175-177, 185 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.
Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: І. О. Капшученко