Справа № 590/368/26
Провадження № 2-а/357/414/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого - судді Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,
В С Т А Н О В И В:
20.04.2026 представник позивача звернувся до Ямпільського районного суду Сумської області з даним позовом, шляхом направлення через систему «Електронний суд», у якому просив застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 7/2 (вих. № 2/473) від 13.03.2026.
15.05.2026 ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на підставі ч. 1 ст. 26 КАС України.
30.06.2026 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю, яку розподілено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та 01.07.2026 передано для розгляду.
Так, ч. 1 ст. 20 КАС України встановлений перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, зокрема, адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 283-2 КАС України, позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред`явлення позовних вимог відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 26 КУАС України встановлена підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позову, відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області від 13.05.2026.
Відповідно до інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, отриманою судом 15.05.2026 за №2742082 та отриманої 03.07.2026 за №2977397, відповідач - ОСОБА_1 з 31.08.2022 був зареєстрованим, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , однак знявся з реєстраційного обліку УСЗН Білоцерківської РДА (самостійно через дію) - 29.04.2024, до подання вказаного позову до суду.
Тобто, станом на дату подання вказаного позову відповідач вважається зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, дійсно відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22.
Водночас, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Відповідно до п. 9-1 Порядку оформлення i видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Заявник має право особисто або через засоби Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (за наявності технічної можливості) подати уповноваженому органу/уповноваженій особі територіальної громади/центру надання адміністративних послуг повідомлення про відмову від довідки, зміну фактичного місця проживання/перебування, виїзд на постійне місце проживання за кордон, добровільне повернення до покинутого місця постійного проживання або інші підстави із зазначенням причин (далі - повідомлення). Повідомлення може бути подано через Портал Дія заявником, який пройшов автентифікацію з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Враховуючи, що відповідач самостійно скасував дію довідки ВПО через Портал «Дія» - 29.04.2024, тим самим знявся з обліку УСЗН Білоцерківської РДА та добровільно повернувся до покинутого постійного місця проживання, тому вказаний позов помилково був направлений до Білоцерківського міськрайонного суду, адже щодо даного спору, слід застосовувати підсудність саме за зареєстрованим місцем проживання відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 318 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, підлягає передачі за територіальною підсудністю до Ямпільського районного суду Сумської області.
Керуючись ст. 20, 26, 29, 30, 283-2, 293, 294 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративну справу за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, передати за підсудністю для розгляду до Ямпільського районного суду Сумської області (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, б-р Ювілейний, буд. 8/2).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала складена 06.07.2026
Суддя: О. В. Бондаренко