СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/11255/26
ун. № 759/15201/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Святошинського відділу днержавної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, -
ВСТАНОВИВ:
02.06.2026 до суду надійшов вказаний позов.
Ухвалою суду від 17.06.2026 р. вказаний позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків. Про наслідки невиконання вимог ухвали позивач повідомлена, копія ухвали направлена на її електронну адресу 18.06.2026 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно даних системи документообігу суду, станом на дату постановлення даної ухвали суду до автоматизованої системи документообігу суду не внесено вхідні дані, що заявник надав до суду заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення заяви без руху.
Таким чином, встановлено, що станом на 08.07.2026 року вищевказана ухвала суду залишилась не виконана, зазначені недоліки не усунені.
Відповідно до п. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України якою передбачено, що суд постановляє ухвалу якою заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. За встановлених судом обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно.
За таких обставин, відповідно до ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського відділу днержавної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,- вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.
Суддя Бабич Н.Д.