Справа №464/2552/26
пр № 2/464/2192/26
У Х В А Л А
08 липня 2026 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з сином,
в с т а н о в и в :
У провадженні суду з 14 квітня 2026 року знаходиться відповідна цивільна справа, провадження у якій було відкрито ухвалою суду від 21 квітня 2026 року.
01 червня 2026 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від 29 травня 2026 року ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа про встановлення способу участі батька у вихованні дитини, подана представником Федькович Г.В. через підсистему «Електронний суд».
У підготовчому засіданні відповідно до п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України суд вирішує питання, зокрема, прийняття зустрічного позову.
Заслухавши думку представників сторін, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Аналогічний строк визначений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Як унормовано приписами п.6 ч.2 ст.43, ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи( ч.ч.1, 3 ст.127 ЦПК України).
Виходячи із принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30.04.2026 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21 квітня 2026 року особисто, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067156247666.
Однак зустрічний позов було подано до суду лише 29 травня 2026 року, тобто з пропуском такого строку.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права відповідача на звернення до суду з зустрічним позовом, на які представник відповідача посилається як на поважні, суд дійшов висновку, що вони не характеризують об`єктивну неможливість відповідача вчасно реалізувати своє право на звернення до суду з зустрічною позовною заявою. Доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів з зустрічним позовом, матеріали справи не містять.
Звернення відповідача за наданням правової допомоги до адвоката Федькович Г.В., як ствердила остання, лише 25.05.2026. та необхідність збору письмових доказів не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що безпідставне та не вмотивоване поновлення пропущеного строку на справедливий судовий розгляд в такому його елементі як правова визначеність.
Таким чином, зустрічна позовна заява подана в порушення вимог ст.193 ЦПК України, а тому не може бути прийнята судом до розгляду з первісним позовом.
Згідно із ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст.193, 194, 197, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Повернути відповідачу ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву про встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО