У Х В А Л А
про повернення апеляційної скарги
Справа № 120/1966/25 м. Вінниця 07 липня 2026 року
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального закону, суд ухвалою від 19 червня 2026 року апеляційну скаргу Вінницької митниці залишив без руху, надавши апелянту п`ятиденний строк для усунення виявлених у ній недоліків, а саме: надання суду інформації щодо суми митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, а також суми митних платежів із урахуванням митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, або докази оплати судового збору в розмірі, що становить 150% ставки, що підлягала сплаті за подання позову до суду першої інстанції (із наданням відповідних розрахунків).
23 червня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Таке клопотання обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Проте цією ж ухвалою продовжено Вінницькій митниці строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 02 липня 2026 року.
29 червня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду повторно надійшло клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у якому наведено ті ж самі мотиви і аргументи, що і в клопотанні від 23 червня 2026 року.
Розглянувши подане клопотання, зважаю на таке.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правила відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати закріплені в статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 8 цього Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, приписами Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору чи звільнити від його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 дійшла висновку про те, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому аналіз наведеної норми свідчить про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 цього ж Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Таким чином, для звільнення/відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, а також необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. В той же час оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору, та причини, за яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Із поданого клопотання слідує, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору, на яку посилається апелянт, є відсутність достатнього фінансування видатків на оплату судового збору.
Однак якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи та відсутність у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатніми підставами для звільнення від такої сплати, розстрочення чи відстрочення сплати.
Велика Палата Верховного Суду в іншій постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зауважила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
З огляду на наведене вважаю, що клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд також зауважує, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Таким чином, клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
При цьому вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, судовий збір не сплачено.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згадана норма за своїм змістом є бланкетною та відсилає до приписів статті 169 КАС України, пунктом 1 частини 4 якої передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, у вказаній вище нормі йдеться про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, згідно з якою суд повинен повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, у разі неусунення недоліків, що така містила, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, колегія суддів дійшла висновку повернути таку апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Керуючись статтями 132, 133, 169, 248, 251, 298 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року.
Апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали надіслати також іншому учаснику справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Сушко О.О. Гнап Д.Д.