Справа №: 489/3697/26 Провадження № 2/486/1467/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області в складі головуючого судді Далматової Г.А., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України,
В С Т А Н О В И В:
08 червня 2026 року на адресу суду з Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про надання дозволу ОСОБА_1 на тривалий виїзд сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у країну - Болгарія, для оздоровлення та навчання без дозволу (без згоди) та супроводу матері дитини ОСОБА_2 на строк 21 місяць (з 01 липня 2026 року по 26 березня 2028 року), тобто до шістнадцятиріччя дитини.
Ухвалою суду від 11 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки шляхом подання до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області уточненої позовної заяви в якій зазначити третьою особою відповідний орган опіки та піклування, зазначити інформацію чи звертався він до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини з питанням про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері та надати підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди матері чи про відмову у цьому, та надати докази відмови Держприкордонслужби у перетинанні державного кордону позивачу з дитиною.
На виконання вимог ухвали був встановлений строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 11 червня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 15 червня 2026 року, водночас, вимоги ухвали суду від 11 червня 2026 року виконані так і не були.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від19 червня 2001 року зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання збоку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі суду від 11 червня 2026 року усунуті не були, суд вважає, що вказана позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.
Таким чином, необхідно роз`яснити позивачу, що за його клопотанням сплачена сума судового збору повертається йому за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 185, 257, 260 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України.
Роз`яснити позивачу, ОСОБА_1 що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Також роз`яснити позивачу, що сплачена ним сума судового збору буде повернута йому за ухвалою суду у разі звернення із відповідним клопотанням.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Г. А. Далматова