УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
07 липня 2026 року
м. Київ
справа №420/40835/25
адміністративне провадження № К/990/29514/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №420/40835/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі- ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУК в Одеській області від 24.10.2025 №36, яким йому відмовлено у встановленні надбавки до пенсії за особливі заслуги перед Україною;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 10.10.2025 з урахуванням: участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986); державних відзнак за виконання завдань у зоні ЧАЕС; принципу правонаступництва України щодо державних нагород СРСР;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про встановлення йому надбавки до пенсії за особливі заслуги перед Україною у розмірі, визначеному Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 №1767 (далі - Закон №1767) ;
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частини рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На адресу Верховного Суду 25.06.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що позивач, посилаючись на положення пункту 2 частини 5 статті 328 цього Кодексу, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Касаційна скарга у цій справі подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи наявність права на касаційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає про наявність обставини, яка наведена у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме: дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів враховує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Отже, доводи скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими.
Крім цього, в касаційній скарзі позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону №1767-III (у редакції Закону №3113-IX від 29.05.2023) у системному зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 стосовно недопустимості довільного звуження соціальних гарантій ліквідаторів Чорнобильської катастрофи.
При цьому скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Крім цього, колегія суддів вказує на те, що зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому скаржник хоч і вказав, які саме норми права суди попередніх інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, однак не врахував, що зазначені ним норми (а саме - вимоги Закону №1767-III (у редакції Закону №3113-IX від 29.05.2023) у системному зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024) не були застосовані судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин у вказаній справі, а відтак посилання скаржника на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм є необґрунтованим.
Також, необхідно зазначити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який, на думку скаржника, буде підставою для відкриття касаційного провадження.
До того ж, колегія суддів зауважує, що скаржником не конкретизовано норми (підпункт, пункт, стаття, розділ) Закону №1767-III (у редакції Закону №3113-IX від 29.05.2023), стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду.
Суд звертає увагу позивача, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог процесуального закону.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування вищевказаних норм судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду стосовно вказаних позивачем норм, за обставин, установлених судом, саме у цій справі.
Переважно зміст касаційної скарги свідчить про те, що її доводи переважно спрямовані на спростування висновків судів у конкретно цій справі, інше тлумачення наявних у матеріалах справи обставин та норм чинного законодавства України, переоцінку доказів, а також на відтворення правової позиції позивача, яка вже була предметом оцінки судами попередніх інстанцій.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №420/40835/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін