ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 липня 2026 року Справа №160/20472/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №160/20472/25,-
ВСТАНОВИВ:
24 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від головного державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення. В обґрунтування заяви державний виконавець посилається на перебування у нього на виконанні виконавчого провадження з примусового виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/20472/25, боржником в якому є відповідач-2. Заходи виконавчого провадження не забезпечили виконання рішення суду в повному обсязі, в т.ч. на боржника накладено штрафи за невиконання рішення суду. Вважає за необхідне змінити спосіб та порядок виконання рішення суду на стягнення коштів, що сприятиме остаточному виконанню рішення суду в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року подану заяву призначено до розгляду на 08 липня 2026 року.
06 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд про розгляд справи без участі позивача, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд».
08 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що заявником не сплачено судовий збір, станом на 01.07.2026 розрахунки суми коштів до виплати за рішенням суду у справі № 160/20472/25 проходять попередню перевірки правильності їх нарахування. Просять врахувати, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
В судове засідання, призначене на 08 липня 2026 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи норми ч. 9 ст. 205, ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні докази у справі та надавши їм оцінку, прийшов до наступного висновку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/20472/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за періоди: з 17.04.2023 року по 01.05.2023 року, з 29.03.2024 року по 17.04.2024 року.
Рішення набрало законної сили 12.01.2026 року. Виконавчий лист отримано 16.02.2026 року.
Вирішуючи вказану заяву суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 року у справі №П/811/269/17.
У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 року у справі №800/203/17.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18 міститься наступний правовий висновок: оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивачки у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
В даній справі позивач фактично просить вчинити ті самі дії, які у вищевказаному прикладі Верховний Суд визнав необґрунтованими: у випадку, коли стягнення конкретним сум не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, натомість способом захисту прав було зобов`язання вчинити певні дії, позивач просить по суті замінити спосіб захисту.
Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати коштів і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення суду має зобов`язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.
Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Грошові кошти, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку №1165. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.
Тобто, спосіб і порядок виконання рішення суду, який просить встановити заявник, фактично призведе до зміни резолютивної частини рішення суду, а тому зазначена заява задоволенню не підлягає.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.08.2021 року у справі №160/12368/20.
Окремо суд звертає увагу на нові положення законодавства: приписи абз. 2 ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично створюють виключення з вищевикладених висновків. Такі виключення стосуються конкретно визначених категорій спорів: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання
1) пенсійних виплат;
2) соціальних виплат непрацездатним громадянам;
3) виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням;
4) виплат та пільг дітям війни;
5) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
В даній справі предмет спору не стосувався відповідних категорій виплат, оскільки йшлося про додаткову винагороду.
Отже, ця норма права на позивача не поширюється.
Тотожне правозастосування в подібних за змістом правовідносинах здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.04.2025 року у справі № 380/15457/22, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2025 року у справі №420/25894/23, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.02.2025 року у справі №560/13508/22.
Таке правозастосування є послідовним, про що свідчать наступні приклади судової практики.
Зокрема, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року у справі № 380/15457/22 вказано:
«Покликання суду першої інстанції на частину третю статті 378 КАС, оскільки зазначена норма має спеціальний та вичерпний характер і застосовується виключно у випадках невиконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку та виплати пенсійних і соціальних виплат, перелік яких наведений у цій нормі.
Водночас, пенсійні виплати, соціальні виплати непрацездатним громадянам, виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплати та пільги дітям війни чи будь-які інші соціальні виплати, передбачені ч. 3 ст. 378 КАС, предметом рішення суду у даній справі не були.
Натомість спір стосувався додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, що є складовою грошового забезпечення позивача як працівника ТУ ССО, а не соціальною чи пенсійною виплатою.
За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 3 ст. 378 КАС, до спірних правовідносин.
… у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання Рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, апеляційний суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у даній справі».
Зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.
До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.
Тотожне правозастосування саме щодо додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони здійснено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.11.2025 року у справі №120/6837/23.
Аналогічні висновки міститься і у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 року у справі №620/15195/23.
Тотожне правозастосування також здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 28.04.2026 року у справі №160/3103/23, від 29.05.2026 року у справі №160/6451/24.
Окремо суд зауважує, що значення має оцінка судами апеляційної інстанції резолютивної частини рішення суду, якою вирішено спір щодо права на додаткову винагороду, а не питання про те, кому така додаткова винагорода належить (працівнику Служби судової охорони, військовослужбовцю чи іншим особам, які мають на неї права). Оскільки відповідна винагорода в усіх випадках має однакову правову природу як додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168.
Таким чином, державний виконавець ініціював питання фактично зміни застосованого способу захисту права, що є неможливим на стадії виконання рішення суду. Окрім цього, вирішення відповідного питання в будь-якому випадку не вплинуло б на наявність необхідних асигнувань у відповідача, відсутність яких і зумовлює затримку у виконанні рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення є необґрунтованою, в зв`язку з чим у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №160/20472/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами частини восьмої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко