КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
07 липня 2026 року Київ № 320/31326/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівни від 28.05.2025 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №78208253.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ним копії судового рішення.
Дослідивши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, заперечення відповідача, матеріали позовної заяви та додані до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до частин першої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано лише в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Якщо законом встановлено спеціальний строк звернення до суду, саме такий строк підлягає застосуванню.
Спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху було помилково визначено дату закінчення спеціального строку звернення до суду, оскільки такий строк обчислюється саме у робочих, а не календарних днях.
Як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження була доставлена до електронного кабінету позивача 28.05.2025 о 16:47, тому перебіг спеціального строку розпочався 29.05.2025 та закінчився 11.06.2025 включно. Позовна заява подана до суду 13.06.2025, тобто після закінчення встановленого законом строку звернення до суду.
Разом із тим правильне визначення тривалості пропуску строку саме по собі не є підставою для його поновлення. Вирішальним є встановлення судом наявності чи відсутності поважних причин такого пропуску.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд поновлює пропущений процесуальний строк лише у разі визнання причин його пропуску поважними.
З аналізу положень статей 121, 122 та 123 КАС України вбачається, що поважними можуть бути визнані лише ті причини, які мають об`єктивний, непереборний характер, не залежать від волевиявлення особи та фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Аналогічний підхід неодноразово висловлено Верховним Судом, який зазначає, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила щодо обов`язковості дотримання процесуальних строків та можливе лише за наявності належно підтверджених об`єктивних обставин, які реально унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Оцінюючи наведені позивачем підстави, суд зазначає таке.
Позивач обґрунтовує пропуск строку необхідністю встановлення структурного підрозділу, діяльності якого стосується виконавче провадження, складною організаційною структурою товариства, необхідністю передачі матеріалів між структурними підрозділами та погодження процесуальних документів.
Однак наведені обставини свідчать виключно про особливості внутрішньої організації діяльності юридичної особи та не можуть бути віднесені до обставин об`єктивного і непереборного характеру.
Саме юридична особа самостійно визначає власну організаційну структуру, порядок документообігу, розподіл повноважень між структурними підрозділами та представниками. Негативні наслідки, пов`язані із тривалістю внутрішніх процедур погодження чи передачею документів між структурними підрозділами, не можуть покладатися на інших учасників справи або суд та не можуть змінювати встановлені законом процесуальні строки.
Суд також враховує, що боржником у виконавчому провадженні є саме Акціонерне товариство «Українська залізниця» як юридична особа. Закон України «Про виконавче провадження» не вимагає зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження конкретного структурного підрозділу юридичної особи. Отже, відсутність у постанові посилання на відповідний структурний підрозділ жодним чином не впливала на момент вручення постанови позивачу та не могла бути перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Не можуть бути визнані поважними і доводи позивача щодо кібератаки на інформаційні ресурси АТ «Укрзалізниця».
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме в період перебігу строку звернення до суду позивач був позбавлений можливості користуватися підсистемою «Електронний суд», отримувати процесуальні документи або подати адміністративний позов.
Навпаки, із матеріалів справи встановлено, що спірна постанова була успішно доставлена до електронного кабінету позивача, а позовна заява подана через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації права на звернення до суду.
Щодо доводів про запровадження воєнного стану, систематичні повітряні тривоги та обстріли території України суд зазначає, що такі обставини самі по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначено, що сам факт запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для поновлення процесуальних строків. Особа повинна довести, які саме обставини, що виникли у зв`язку із запровадженням воєнного стану, унеможливили своєчасне звернення до суду.
Позивачем не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили, що у період з 29.05.2025 по 11.06.2025 його представники були позбавлені доступу до електронного кабінету, засобів зв`язку, матеріалів виконавчого провадження або були об`єктивно неспроможні сформувати та подати позовну заяву.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2024 у справі №260/8779/23, відповідно до якої процесуальні строки спрямовані на забезпечення принципу правової визначеності, дисциплінування учасників адміністративного процесу та досягнення стабільності публічно-правових відносин. Недотримання таких строків може бути виправдане лише існуванням об`єктивних та належним чином підтверджених перешкод для своєчасного звернення до суду.
Отже, наведені позивачем причини у своїй сукупності не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду, а тому суд визнає їх неповажними.
Оскільки позивач скористався наданим судом правом та подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак наведені у ній підстави судом визнані неповажними, відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для повернення позовної заяви.
Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику) невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Леонтович А.М.