ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/2690/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю. О. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо виплати 19.09.2025 року ОСОБА_1 належної йому індексації грошового забезпечення за червень 2016 року-жовтень 2017 року, з якої Головне управління Національної поліції в Чернігівській області утримало військовий збір за ставкою 5%;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області утримати з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2016 року- жовтень 2017 року військовий збір за ставкою 1,5% та виплатити на його користь різницю;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в вересні 2025 року такої складової належної працівнику заробітної плати, як компенсація втрати частини індексації грошового забезпечення за червень 2016 року- жовтень 2017 року, в зв`язку з порушенням строків її виплати;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати, виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (в вигляді індексації грошового забезпечення за червень 2016 року-жовтень 2017 року) у зв`язку з порушення строків її виплати, у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з визначенням періоду за який слід здійснити нарахування компенсації, в порядку передбаченому цим Законом, зокрема (але не виключно) з 1 липня 2016 року по 19.09.2025 року (включно) щодо індексації грошового забезпечення за червень 2016 року.
Ухвалою судді Житняк Л.О. від 27.03.2026 позовну заяву залишено без руху; надано 10-денний строк із дня вручення йому ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.04.2026 до суду від позивача надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. В обгрунтування вказаної заяви посилається на те, що виплати, які є предметом позову, не є такими, що належать до виплати позивачу при звільненні, а тому до вказаного спору не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Водночас положення частини першої статті 233 КЗпП України визнано неконституційними рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду з указаним позовом.
24.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду №177, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Скалозубу Ю. О.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 справа прийнята до провадження.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суд не бачить підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що сума невиплаченої за час проходження служби індексації грошового забезпечення фактично була виплачена позивачу 19.09.2025 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №620/5031/25.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому, така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати.
З першого дня наступного місяця після отримання заборгованості особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду.
Отримання листа від уповноваженого органу у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі №620/5031/25 позивачу було виплачено 19.09.2025 індексацію грошового забезпечення, про що зазначив сам позивач у позовній заяві та підтверджується копією квитанції про зарахування коштів на банківський рахунок позивача.
Таким чином, саме з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості (в даному випадку 01.10.2025) позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав в частині не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Оскільки на момент звернення до суду позивача було звільнено з військової служби, до спірних правовідносин має застосовуватись саме частина друга статті 233 КЗпП України, якою визначено строк для звернення до суду із позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та який становить три місяці з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року у справі № 1-7/2024(337/24) є безпідставним, оскільки згідно з указаним рішенням визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, тоді як в даному випадку до спірних правовідносин застосовується частина 2 статті 233 КЗпП України, яка неконституційною не визнавалась.
Тому, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 11.03.2026, останній пропустив тримісячний строк звернення, який, враховуючи також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, повинен обчислюватися з 01.10.2025 (з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості).
Отже, позивач звернувся до суду із пропуском тримісячного строку, встановленого положеннями частини 2 статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав суд не встановив, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 31, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю. О. Скалозуб