ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/21832/24
УХВАЛА
07 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Черпака Ю.К., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гімарі Рената Ахметовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просила:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 273,93 гривень;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 19 273,93 гривень сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 адміністративний позов задоволено повністю:
визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо складання та надання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 273, 93 гривень, сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.3279553678.1 від 31.10.2023.
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 273,93 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят три гривні, дев`яносто три копійки), сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.3279553678.1 від 31.10.2023.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2026 у справі №320/21832/24, - залишено без змін.
Представником ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення від 29.06.2026, зареєстровану 30.06.2026, за змістом якої просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача судові витрати з надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 гривень.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення судових витрат, вивчивши наведені доводи та обґрунтування, дослідивши долучені до заяви докази, суд виходить з наступного.
Як визначено частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до котрих, в тому числі, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
За змістом 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В силу правового регулювання частин 1, 3 статті 143 Кодексу суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 (ухвала від 07.07.2023) зауважила, що вказівка у частині 7 статті 139, частині 3 статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Так, Кодекс адміністративного судочинства України не визначає конкретної форми заяви, передбаченої частиною 7 статті 139 КАС України і частиною 3 статті 143 КАС України, про подання після ухвалення судового рішення доказів на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу адвоката. Вказане дає підстави для висновку, що така заява може бути як усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами), так і письмовою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2025 у справі №280/12167/24, від 08.07.2025 у справі №440/5503/20.
За змістом вищенаведених висновків об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21, а також у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №600/752/22-а, якщо до завершення розгляду справи сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Судова колегія відзначає, що процедура розгляду справи в суді апеляційної інстанції має особливості, зумовлені головним чином завданнями і повноваженнями суду на цій стадії.
Так, на стадії апеляційного розгляду справи участь сторін та інших учасників справи не є обов`язкова, що дозволяє суду розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами у разі дотримання умов, передбачених частиною 1 статті 311 КАС України.
Однак якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні; вказане безпосередньо визначено частиною 2 статті 311 Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Натомість особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.
Тому з уваги на визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду апеляційної інстанції і процедуру розгляду апеляційної скарги, положення частини 7 статті 139, частини 3 статті 143 КАС України, на переконання колегії суддів, слід розуміти так, що сторона має заявити суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду апеляційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.
Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду апеляційною інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги [в суді апеляційної інстанції] залишається без розгляду.
Так само - у значенні абзацу 3 частини 7 статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу.
Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги сторона не заявила суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникає підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції], як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.
Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
У матеріалах адміністративної справи, зокрема частини, сформованої під час апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2025, відсутні заяви представника позивача, зміст яких би містив прохання про необхідність стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду, подані до ухвалення остаточного судового рішення у порядку письмового провадження 23.06.2026.
Так само представником позивача до ухвалення у справі судового рішення не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано будь-яких причин, які унеможливлювали подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
Зважаючи на наведені вище мотиви, колегія суддів виходить з того, що за описаної ситуації вимоги позивача, заявлені за посередництва його адвоката, про їх відшкодування засновуються на обставинах, які набули об`єктивної форми після того, як суд апеляційної інстанції розглянув і відмовив у задоволенні апеляційної скарги відповідача, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, якими позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Так, суд апеляційної інстанції не заперечує того, що позивач отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суду апеляційної інстанції до ухвалення постанови від 23.06.2026 у справі №320/21832/24.
Позаяк Зашупіна Т.С. про них своєчасно не заявила, тобто не дотрималася процесуальних норм закону, то після того, як за апеляційною скаргою ухвалена постанова, суд апеляційної інстанції не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гімарі Рената Ахметовича від 29.06.2026 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Черпак Ю.К.