Справа № 569/4197/26
УХВАЛА
07 липня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
в с т а н о в и в:
У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
02.07.2026 у судове засідання сторони повторно подали мирову угоду та заяву про її затвердження.
Згідно поданої до суду мирової угоди сторони домовились про наступне:
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 сплачує на користь позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітніх дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, що становитиме 1/8 на кожну дитину, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку' та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття;
Відповідач сплачує аліменти на утримання цивільної дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку.
Аліменти сплачуватиметься кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача за реквізитами: АТ КБ «Приватбанк», рахунок НОМЕР_5 , ІВАN: НОМЕР_6 , одержувач - ОСОБА_1 .
Позичав зобов`язується використовувати кошти за їх цільовим призначенням, а саме на харчування, одяг, засоби гігієни, лікування, навчання, розвиток (гуртки, спорт), комунальні платежі та предмети першої необхідності.
Сторони підтверджують, що їм відома та зрозуміла ст.208 ЦПК України, а саме: «ухвала про затвердження Мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
За згодою сторін в період дії Мирової угоди зміни та доповнення до неї вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально.
Угода укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення.
Сторони підтверджують, що не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даної угоди.
Дана Мирова угода складена українською мовою і підписана у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - один до справи № 569/4197/26, яка перебуває у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області та по одному для кожної сторони.
Вимоги ст. ст. 207, 208, 255, 256 ЦПК України сторонам відомі та зрозумілі.
До початку судового засідання позивачка ОСОБА_1 подала заяву № 47940/26-Вх від 02.07.2026 згідно якої просила провести розгляд справи без її участі, визнати та затвердити мирову угоду.
Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання подав до суду заяву № 48296/26-Вх від 03.07.2026 згідно якої просив провести без його участі розгляд справи, визнати та затвердити мирову угоду.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надану сторонами мирову угоду, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (частина сьома статті 49 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження у справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.
Згідно з частиною першою 1 статті 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до ст.208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди. За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом: 1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди; 4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; 5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність.
Отже, виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов`язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов`язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.
Обов`язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, в тому числі, з виходом за межі предмету спору, є те, що вказана мирова угода повинна відповідати закону та бути виконуваною.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У поданому до суду позові ОСОБА_1 просила:
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, що становитиме 1/6 на кожну дитину, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мініму мів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття;
3. Стягнути з відповідача кошти на утримання цивільної дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку.
Отже позивачка просила стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей відповідно до ст. 183 СК України, та аліменти на своє утримання згідно зі ст. 84 СК України.
Встановлення в ухвалі про затвердження мирової угоди обов`язків позивача , зокрема : позичвач зобов`язується використовувати кошти за їх цільовим призначенням, а саме на харчування, одяг, засоби гігієни, лікування, навчання, розвиток (гуртки, спорт), комунальні платежі та предмети першої необхідності, не відповідає завданню укладення мирової угоди та призводить до невизначеності у порядку виконання ухвали про затвердження мирової угоди, у разі подання її до примусового виконання та виходить за межі позовних вимог .
За законом аліменти є власністю дитини і мають витрачатися виключно на її утримання та розвиток. В угоді можна деталізувати, які саме потреби (наприклад, оплата приватного садка, лікування, гуртків) покриваються цими коштами.
Сторони мають право прописати в мировій угоді механізм контролю за витратами. Наприклад, обов`язок того з батьків, з ким проживає дитина, надавати чеки, квитанції або банківські виписки на вимогу іншого з батьків.
Аналізуючи зміст мирової угоди від 30.06.2026, яка подана на затвердження суду, суд дійшов висновку, що частина її умов регулюють правовідносини між сторонами на майбутнє, проте це не є механізм звітності щодо використаних коштів, який сторони можуть передбачити у мировій угоді, адже за своєю правовою природою аліменти є коштами дитини і можуть використовуватися виключно в інтересах дитини.
Суд вважає, що умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать вимогам закону, інтересам малолітніх дітей, та не можуть бути виконані.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної 30.06.2026 року між сторонами та продовжити розгляд цивільної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 207-208, 255-256, 258-261, 268 ЦПК України, суд,- у х в а л и в:
У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В.Панас