УХВАЛА
м. Вінниця
09 липня 2026 р. Справа № 120/9516/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або доказів, які підтверджують, що позивачем здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
При цьому, в ухвалі звернуто увагу позивача на те, що заявлення позовних вимог за відсутності жодного доказу на підтвердження обставин, якими такі вимоги обґрунтовано свідчитеме на користь висновку про те, що мотивувальна часина позовної заяви сформована виключно на припущеннях особи, яка звернулась до суду з даним позовом, що не відповідатиме принципам визначеним ст. 9 КАС України.
30.06.2026 на виконання зазначеної ухвали від позивача надійшла заява про усунення виявлених недоліків позовної заяви, до якої долучено адресовані відповідачу копію заяви від 22.06.2026 про надання інформації.
Ознайомившись із змістом поданої заяви встановлено, що остання не усуває в повному обсязі недоліків, про наявність яких суд звернув увагу в ухвалі від 26.06.2026.
Ухвалою від 03.07.2026 позивачці продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
В ухвалі зазначено, що запит на інформацію позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку 24.06.2026 (згідно квитанції відділення поштового зв`язку), в той же час до суду з даним позовом звернувся 22.06.2026, тобто в день формування адресованої відповідачу заяви про надання інформації та за два дні до її фактичного надсилання відповідачу, що об`єктивно не давало можливості відповідачу навіть отримати такий запит, не говорячи вже про надання відповіді у строки передбачені Законом України "Про звернення громадян".
З огляду на характер виявлених недоліків, а також з урахуванням того, що позивачем все ж вчинено певні дії, спрямовані на отримання документів та інформації, які можуть мати значення для правильного вирішення спору, суд вважає за доцільне надати позивачу додатковий строк для належного виконання вимог ухвали суду від 26.06.2026.
При цьому суд звертав увагу позивачки на те, що сам по собі факт направлення запиту чи звернень без отримання відповідей на них або без надання інших належних доказів не звільняє останнього від обов`язку належного обґрунтування позовних вимог та подання доказів на підтвердження обставин, на яких такі вимоги ґрунтуються. Позивач повинен або надати наявні у нього докази, або підтвердити неможливість їх отримання з причин, що від нього не залежать, із наданням відповідних підтверджуючих документів.
06.07.2026, тобто ще до закінчення встановленого ухвалою від 03.07.2026 строку, позивачка подала заяву про усунення недоліків, в якій повторно покликалась на звернення до відповідача із запитом на інформацію, неотримання відповіді на запит, а також просила суд самостійно витребувати відповідну інформацію після вирішення питання про відкриття провадження за поданим нею позовом.
Надаючи оцінку поданій позивачкою заяві вважаю за необхідне повторно роз`яснити позивачці наступне.
Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує:
- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч.1-2 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 1 ст. 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Обставини свідчать про те, що з позовної заяви неможливо встановити, з яких підстав позивач дійшов висновку, що права позивача порушені, яким чином і якими конкретними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача відбулося втручання у права позивача.
Суд зазначає, що посилання позивачки на нормативно-правові акти та правові позиції Сьомого апеляційного адміністративного суду в інших справах, не підкріплені фактичними даними щодо нарахування та виплати відповідачем позивачці грошового забезпечення не може вважатися викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (в розумінні пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 згаданого Кодексу.
Суд роз`яснює, що вказана норма, в сукупності із положеннями пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачає обов`язок позивача не лише сформулювати свої позовні вимоги, а й зазначити виклад обставин, якими позивач такі обґрунтовує, з наданням доказів, що підтверджують такі обставини. Натомість, позовна заява не містить ні викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ні доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд також враховує, що обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку обґрунтувати свої позовні вимоги та вказати, в чому, на його думку, така протиправність полягає.
Суддя зазначає, що доводи позивачки про неправильне обчислення відповідачем спірних сум грошового забезпечення ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке відповідно до пунктів 5,8 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивачка у позовній заяві зазначила, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказала, що за час проходження служби з 29.01.2020 до 06.11.2020 їй не було нараховано та виплачено грошове забезпечення в належному розмірі. При цьому, обґрунтовуючи такі твердження позивачка керується внутрішнім переконанням, про що свідчить теза: "На моє переконання".
Суд звертає увагу, що при обґрунтуванні позовних вимог вживання словосполучення «На моє переконання» без наведення конкретних обставин (які суми було виплачено, на які суми претендує позивач) та без надання підтверджуючих доказів, свідчить про неналежну підготовку матеріалів позовної заяви.
Аналіз положень КАС України дозволяє чітко розмежувати процесуальні права та обов`язки учасників справи (позивача, відповідача), в тому числі обов`язок доказування:
- позивач зобов`язаний викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також додати до позову докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів;
- відповідач суб`єкт владних повноважень у спорі про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності зобов`язаний доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, при цьому повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Іншими словами, процесуальні обов`язки мають обидві сторони спору. Обов`язок відповідача доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не означає, що позивач та його представник замість викладу фактів можуть обмежитися твердженнями "як стало відомо", "як було встановлено" та не дотримуватися законодавчих вимог до позовної заяви, помилково сприймаючи їх як надмірний формалізм.
В контексті виконання процесуального обов`язку доведення правомірності оскаржених рішень/дій/бездіяльності відповідач буде зобов`язаний надати суду всі наявні у нього докази, проте це жодним чином не звільняє позивача від обов`язку (а) викласти в позові факти та (б) назвати/надати суду докази на підтвердження існування фактів, з якими позивач пов`язує порушення своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що на підтвердження, обставин, які викладені у позовній заяві, позивачка не надала суду жодних доказів, що суперечить вимогам п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України і за захистом таких звернувся до суду, однак доказів порушеного права не надав.
Щодо клопотання позивачки про витребування доказів, суд зауважує, що докази у підтвердження викладеного у позовній заяві, повинні бути подані особою до суду разом із позовом, оскільки на етапі вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
В контексті наведеного слід також зазначити, що позивачка не позбавлена право звернутись до суду з окремим позовом, якщо вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду поданої нею, вже після звернення до суду з даним позовом, заяви про надання інформації.
Втім саме по собі звернення позивачки до Військової частини НОМЕР_1 із запитом на інформацію не є належним доказом обставин, про які позивачка зазначає у позовній заяві.
При цьому, суд також враховує, що повернення позовної заяви на даній стадії, до закінчення строку встановленого ухвалою від 03.07.2026, без надання позивачці додаткової можливості усунути недоліки може призвести до надмірного формалізму та необґрунтованого обмеження права особи на звернення до суду, тоді як продовження процесуального строку забезпечить дотримання принципів змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин справи та доступу до правосуддя.
За таких обставин, з метою забезпечення позивачу реальної можливості усунути недоліки позовної заяви та подати належні докази на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для повторного продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
у х в а л и в :
Повторно продовжити позивачці процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна