ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
09 липня 2026 року Справа №160/22482/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 160/22482/25 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження служби з 28.02.2022 до 19.05.2023, виплачених в цей період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 28.02.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого станом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., встановленого станом на 01.01.2023.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , основних та додаткових видів (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження служби з 28.02.2022 до 19.05.2023, перерахунок та виплату виплачених в зазначений період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 28.02.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого станом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., встановленого станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
10.04.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25 шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що рішення суду, яке ухвалено судом 20.10.2025, відповідачем не виконано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22482/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/22482/25, - задоволено.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25
24 квітня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання судового рішення у справі №160/22482/25. Зокрема, відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25 військовою частиною проведено ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, основних та додаткових видів (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження служби з 28.02.2022 до 19.05.2023, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 28.02.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого станом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., встановленого станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум нараховано до виплати грошове забезпечення в сумі 103312,00 гривень, грошову допомогу на оздоровлення 17051,00 гривень та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 5480,00 гривень.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 не має в розпорядженні власних коштів, за наслідками перерахунку, відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, військовою частиною буде здійснено замовлення коштів за КЕКВ 2800 до забезпечувального фінансового органу для виділення відповідних ресурсів. Проте, станом на дату подачі цього звіту кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшли.
На підставі вищевикладеного, просить суд прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про часткове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25 та встановити новий строк для подання звіту протягом 3-х місяців, але не пізніше 10 днів з моменту надходження відповідного фінансування від забезпечувального фінансового органу на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 щодо фінансування витрат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №160/22482/25.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч.1 ст. 382-3 КАС України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3 ст. 382-3 КАС України).
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч.5 ст. 382-3 КАС України).
Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема, й суду касаційної інстанції, суд визнає поданий військовою частиною НОМЕР_1 звіт про виконання рішення суду у справі № 160/22482/25 таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду судом поданого відповідачем звіту рішення суду у справі №160/22482/25 не виконано у повному обсязі, оскільки позивач не отримав наявну заборгованість з виплати основного та додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас, щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/22482/25, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до витягу із заявки до забезпечувального органу на забезпечення фінансування, військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я начальника забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) було подано розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішення рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 - «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 (зведена) на квітень 2026 року стосовно ОСОБА_1 .
Оскільки військова частина НОМЕР_1 не має в розпорядженні власних коштів, за наслідками перерахунку, відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, військовою частиною буде здійснено замовлення коштів за КЕКВ 2800 до забезпечувального фінансового органу для виділення відповідних ресурсів. Проте, станом на дату подачі цього звіту кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшли.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 нарахувало доплату позивачу, однак грошові кошти не виплатило через відсутність бюджетних асигнувань.
Отже, відповідач в особі керівника військової частини НОМЕР_1 вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/22482/25.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Зважаючи на те, що військовою частиною НОМЕР_1 виконално конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22482/25, суд доходить до висновку про неможливість застосування до начальника військової частини штрафу за невиконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Оскільки судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22482/25 на момент подання відповідачем звіту виконано не в повному обсязі, то суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.
Керуючись статтями 248, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом шістдесяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №160/22482/25.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Сластьон