ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
08 липня 2026 р. Справа №160/19169/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Східного квартирно-експлуатаційного управління, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Східного квартирно-експлуатаційного управління при виданні наказу начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 21.05.2026 №89, пунктом 2 якого виключено заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного квартирно-експлуатаційного управління полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю;
скасувати пункт 2 наказу начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 21.05.2026 №89 щодо виключення заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного квартирно-експлуатаційного управління полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю;
визнати протиправним та скасувати припис про вибуття до нового місця служби від 21.05.2026 №2596/3194, виданий Східним квартирно-експлуатаційним управлінням полковнику ОСОБА_1 ;
визнати протиправними дії Східного квартирно-експлуатаційного управління викладені у листі тимчасово виконуючого обов`язки начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління від 22.05.2026 №2596/3267 про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.05.2026 та виявилась у відмові направити полковника ОСОБА_1 на контрольний огляд у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ), згідно з рапортом позивача від 21.05.2026 начальнику Східного квартирно-експлуатаційного управління та постанови штатної військово-лікарської комісії 20-ї Регіональної ВЛК, яка викладена у протоколі засідання від 18.12.2025 №2025-1218-1655-52-6-0;
зобов`язати Східне квартирно-експлуатаційне управління направити полковника ОСОБА_1 на контрольний огляд у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ) згідно з рапортом позивача від 21.05.2026 начальнику Східного квартирно-експлуатаційного управління та постанови штатної військово-лікарської комісії 20-ї Регіональної ВЛК, яка викладена у протоколі засідання від 18.12.2025 №2025-1218-1655-52-6-0;
визнати протиправними дії Східного квартирно-експлуатаційного управління викладені у повідомленні №2596/3740 від 16.06.2026 начальника Східного квартирно-експлуатаційного управління про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.06.2026 та виявились у відмові надати полковнику ОСОБА_1 відпустку для лікування за станом здоров`я строком на 30 днів, на підставі рапорту позивача від 15.06.2026 начальнику Східного квартирно-експлуатаційного управління та постанови позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії №1 військової частини НОМЕР_1 , яка викладена у довідці №2026-0613-1026-2085-3 від 13.06.2026;
зобов`язати Східне квартирно-експлуатаційне управління надати полковнику ОСОБА_1 відпустку для лікування за станом здоров`я строком на 30 днів, на підставі рапорту позивача від 15.06.2026 начальнику Східного квартирно-експлуатаційного управління та постанови позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії №1 військової частини НОМЕР_1 , яка викладена у довідці №2026-0613-1026-2085-3 від 13.06.2026;
зобов`язати Східне квартирно-експлуатаційне управління на підставі рапорту позивача від 15.06.2026 начальнику Східного квартирно-експлуатаційного управління та постанови позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії №1 військової частини НОМЕР_1 , яка викладена у довідці №2026-0613-1026-2085-3 від 13.06.2026.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/19169/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме направляти позивача полковника ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Західного квартирно-експлуатаційного управління (м.Рівне) без попереднього вчинення Східним квартирно-експлуатаційним управлінням наступних дій:
без направлення полковника ОСОБА_1 для контрольного огляду у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», згідно рапорту позивача від 21.05.2026 та протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, 20-ї Регіональної ВЛК від 18.12.2025 №2025-1218-1655-5206-0; |
без проведення приймання-передачі посади заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного квартирно-експлуатаційного управління у порядку, передбаченому Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України (затверджено наказом МО України від 16.07.1997 №300, зареєстровано в МЮ України 22.12.1997 за №615/2419), за безпосередньої участі полковника ОСОБА_1 ;
без видачі полковнику ОСОБА_1 разом із приписом про вибуття до нового місця служби грошового, продовольчого, речового атестатів та військово-перевізних документів.
У заяві вказано, що начальником Східного квартирно-експлуатаційного управління був виданий наказ від 21.05.2026 №89 про виключення заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного квартирно-експлуатаційного управління полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю та виданий припис про вибуття позивача до нового місця служби від 21.05.2026 №2596/3194. Проте, з огляду на норми п.1 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.2.1 глави 2 розділу І, п.п.6.1., 6.2. розділу 6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, враховуючи обов`язковість для виконання відповідачем постанови штатної військово-лікарської комісії, яка викладена у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії 20-ї Регіональної ВЛК №2025-1218-1655-5206-0 від 18.12.2025, начальник Східного КЕУ при прибутті позивача на службу 21.05.2026 після стаціонарного лікування, був зобов`язаний направити полковника ОСОБА_1 на контрольній огляд у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», на підставі вказаної постанови ВЛК та його рапорту від 21.05.2026. крім того, в порушення норм Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України (затверджено наказом МО України від 16.07.1997 №300, зареєстровано в МЮ України 22.12.1997 за №615/2419) до видання оскаржуваного наказу не проведено приймання передача справ заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного КЕУ. З огляду на викладене, а також, посилаючись на норми п.2 ст.150 КАС України, позивач просить суд задовольнити заяву і вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.
Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.
За приписами ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами п.10 ч.3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Як зазначено вище, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме направляти позивача полковника ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Західного квартирно-експлуатаційного управління (м.Рівне) без попереднього вчинення Східним квартирно-експлуатаційним управлінням наступних дій: без направлення полковника ОСОБА_1 для контрольного огляду у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», згідно рапорту позивача від 21.05.2026 та протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, 20-ї Регіональної ВЛК від 18.12.2025 №2025-1218-1655-5206-0; без проведення приймання-передачі посади заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Східного квартирно-експлуатаційного управління у порядку, передбаченому Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України (затверджено наказом МО України від 16.07.1997 №300, зареєстровано в МЮ України 22.12.1997 за №615/2419), за безпосередньої участі полковника ОСОБА_1 ; без видачі полковнику ОСОБА_1 разом із приписом про вибуття до нового місця служби грошового, продовольчого, речового атестатів та військово-перевізних документів.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на час постановлення цієї ухвали триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Закон № 548-XIV).
За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
З огляду на все викладене вище суд робить висновок про те, що запропонований заявником захід забезпечення позову не може бути застосований в силу положень п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Ураховуючи наведене, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Крім цього, суд зазначає, що обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають дослідженню під час розгляду справи, і не свідчать про очевидну протиправність дій та рішень відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 08.07.2026.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна