ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
07 липня 2026 року Справа № 280/6017/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
16.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного;
зобов`язати відповідача 2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Службова назва даного реєстру "Оберіг") інформацію стосовно позивача про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 13.03.2022 №58 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації», в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати підстави для поновлення строку, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої останній зазначає, що ОСОБА_1 мобілізований 13.03.2022, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) від 13.03.2022 №58 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 . ОСОБА_1 з першого дня мобілізації по сьогоднішній день проходить службу в військовій частині НОМЕР_3 (Харківська область), в зоні ведення (воєнних) бойових дій. ОСОБА_1 брав та продовжує брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Вказане підтверджується посвідченням учасника бойових дій та довідкою про перебування на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 (з самого початку несення військової служби та до тепер). Враховуючи майже повну відсутність доступу до засобів зв`язку та інтернету внаслідок перебування позивача в зоні зі складним доступом до засобів зв`язку, відсутність тривалих відпусток, об`єктивна відсутність можливості звернутися до адвоката та недостатність часу для пошуку адвоката й укладення договору для підготовки документів до суду, - позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги лише 25.05.2026, коли було отримано довготривалу відпустку 15 календарних днів з 20.05.2026 по 04.06.2026. Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом з поважних причин.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя стаття 122 КАС України).
Частина п`ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд вказує на те, що призов за мобілізацією за своєю суттю є прийняттям громадянина на публічну службу.
Як зазначає позивач, його мобілізовано 13.03.2022. Очевидним є те, що про призов за мобілізацією позивач дізнався у день мобілізації, тобто 13.03.2022, відповідно про порушення свого права позивач повинен був також дізнатись 13.03.2022.
Проте, позивач звернувся до суду лише 16.06.2026, тобто з пропуском визначеного законом строку.
Суд, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, висновує таке.
Представник позивача стверджує, що позивач був обмежений у доступі до кваліфікованої правничої допомоги, оскільки об`єктивно не мав можливості своєчасно звернутися до адвоката та укладення договору для підготовки документів до суду.
Суд зазначає, що ні позивач, ні представник позивача не надали суду доказів звернення до відповідача чи до відповідного органу правопорядку із скаргами (рапортами, заявами тощо) щодо обмеження прав позивача, перешкоджання йому в реалізації прав, пов`язаних із мобілізацією та подальшим проходженням військової служби, що, у свою чергу, свідчило б про активну позицію позивача щодо захисту своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що представник позивача, посилаючись на реалії доступу до правосуддя, які визначені його оціночними судженнями та не підтверджені жодними доказами, разом з тим, не зазначає жодних конкретних обставин, які давали б можливість суду надати відповідну правову оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду.
З поданих представником позивача документів до позовної заяви та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд не має змоги визначити, що мобілізація позивача та виконання ним обов`язків військової служби, перешкоджало йому зверненню до суду з позовом протягом такого тривалого періоду часу (понад чотирьох років) та свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
У зв`язку з викладеним, суд, оцінюючи поважність таких причин пропуску строку звернення до суду висновує, що такі є суто оціночними твердженнями представника позивача та не підтверджується жодними доказами, у клопотанні не зазначено жодних конкретних обставин, які давали б можливість суду надати їм відповідну оцінку.
Суд також враховує те, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Суд вказує на те, що перебуваючи на військовій службі, позивач 25.05.2026, уклавши договір, отримав правничу допомогу, оскільки позов подано його представником. У зв`язку з викладеним, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що мобілізація позивача та його перебування на військовій службі обмежило доступ до правової допомоги, оскільки позов подано представником, що вказує на безпідставність тверджень щодо необхідності поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що представник позивача не зазначив конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ Фріда проти України").
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пункт 9 частини четвертої статті 169 КАС України також визначає, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 згаданого Кодексу.
З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю, відповідно причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
З огляду на встановлені обставини, суддя вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження ним обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Суддя також зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295,297 КАС України.
Суддя Ю.В.Калашник