КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
09 липня 2026 року м. Київ 320/20769/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України та просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово лікарської комісії Збройних Сил України від 03.03.2026 № 2026-0303 1655-3867-7 про незатвердження постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена свідоцтвом про хворобу № 2026-0205-1124-2295-7 від 05.02.2026 щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання про затвердження постанови Військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу № 2026-0205-1124-2295-7 від 05.02.2026 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні;
зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України затвердити постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену свідоцтвом про хворобу № 2026-0205-1124-2295-7 від 05.02.2026 щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до пункту «а» статті 16 Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
03.07.2026 до суду повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладеного в протоколі засідання штатної ВЛК від 03.03.2026 № 2026-0303-1655-3867-7 про не затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про хворобу №2026-0205-1124-2295-7 від 05.02.2026) щодо ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що станом на кінець червня - початок липня 2026 року обставини справи докорінно змінилися. Зазначає, що виникли нові, беззаперечні та задокументовані фактичні підстави, які свідчать про те, що загроза правам Позивача переросла у фазу безпосередньої та невідворотної реалізації, а саме 24.06.2026 на адресу проживання Позивача надійшло поштове повідомлення АТ «Укрпошта» (штрихкодовий ідентифікатор R067205791016) із прямою службовою відміткою відправника: «Повістка ТЦК, особисто». Наявність цього документа повністю спростовує попередні висновки суду про «імовірнісний» характер ризиків: територіальний орган військового управління розпочав реальну процедуру примусового виклику Позивача, базуючись суто на оскаржуваній постанові ЦВЛК від 03.03.2026, яка позбавила його статусу особи, виключеної з військового обліку.
А тому, як стверджує позивач, станом на момент розгляду цієї заяви позивачу загрожує негайне примусове затримання на будь-якому блокпосту чи вулиці міста Києва силами патрульної поліції та негайне доставлення до ТЦК для мобілізації.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні матеріали та докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову
Частиною 2 ст. 150 КАС України передбачено що, забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду;
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як уже наголошувалося судом, ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 26.06.2019 у справі № 826/13396/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 30.09.2019 у справі № 640/868/19, від 30.09.2019 у справі № 1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19 та інших.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом в постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Слід наголошує, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову, оскільки встановлення ознак протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує лише про протиправність рішення ЦВЛК Збройних Сил України, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
В постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Так, оцінивши доводи представника заявника щодо очевидної протиправності дій відповідача, що така підстава у заяві про забезпечення позову та як наслідок забезпечення позову у спосіб, який пропонує представник заявника в частині зупинення дії рішення, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій/рішень, на які посилається представник заявника, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Крім того суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які посилається представник, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали направити (видати) заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Головенко О.Д.