МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог
09 липня 2026 р. № 400/5991/26
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Казанка) з вимогами: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які полягали в оформленні та направленні повістки №7362593 ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Казанка) утриматися від вчинення щодо ОСОБА_1 будь-яких дій, пов`язаних із військовим обліком, мобілізаційними заходами, а також від направлення до органів Національної поліції України звернень чи інших документів щодо встановлення місцезнаходження, оголошення у розшук, доставлення або приводу до набрання законної сили рішенням суду у справі №400/13571/25.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у провадження Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №400/13571/25 за його позовом. По цій справі позивач оскаржує відмову в наданні йому відстрочки від призову за мобілізацією з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ухвалою МОАС від 22.12.2025 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати будь-які дії стосовно призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі. Незважаючи на це, позивачу була оформлена та направлена повістка №7362593 від 20.05.2026 року з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Казанка) нібито для уточнення військово-облікових даних. При цьому відповідно до військово-облікового документа, сформованого через застосунок «Резерв+», прямо зазначено: «Дані уточнено вчасно. Дата уточнення даних - 18.02.2025». Отже на момент оформлення повістки відомості військового обліку вже були актуалізовані та внесені до відповідних державних реєстрів. Таким чином, об`єктивної необхідності у повторному виклику позивача для уточнення військово-облікових даних не існувало. Формальне зазначення у повістці мети виклику «для уточнення даних» саме по собі не спростовує факт вчинення дій мобілізаційного характеру.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023) з 6 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно пункту 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
Таким чином, саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та дії відповідача щодо вручення повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Відтак, зазначене вище свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.
Верховний Суд у постановах від 08.09.2022 у справі №300/1263/22, від 23.10.2024 у справі №380/2838/24 зазначив, що повістка є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Суд звертає увагу, що у цьому випадку, фактично предметом спору є також незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень (начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки) щодо вручення повістки та необхідності прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі №300/1263/22 є релевантними до спірних правовідносин у даній справі та з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України»), суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають в оформлені та направленні повістки №7362593, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, у разі закриття провадження в адміністративній справі з підстави, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд звертає увагу на те, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
У постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в законі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.
Крім того, Верховний Суд в таких спорах вказував, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Подібну за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.
Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, обставини, щодо яких виникли спірні правовідносини, суд роз`яснює позивачу, що цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
1. Закрити провадження у справі №400/5991/26 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які полягали в оформленні та направленні повістки №7362593 ОСОБА_1 , оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
2. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя В. В. Біоносенко