справа № 621/1749/26
провадження № 2/631/1075/26
У Х В А Л А
п р о п е р е д а ч у с п р а в и н а р о з г л я д і н ш о г о с у д у
08 липня 2026 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Мащенко С. В., розглянувши цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,
в с т а н о в и в:
ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулось в Зміївський районний суд Харківської області із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості».
Натомість за ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області Філіп?євої В. В. справу передано на розгляд Нововодолазькому районному суду за відповіддю № 2843609 від 05.06.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої вбачається, що місце проживання відповідача зареєстроване в селищі Фащівка.
Отже, зазначена позовна заява надійшла із Зміївського районного суду Харківської області в порядку частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, зареєстрована за вхідним № 4565/25-вх від 06.07.2026 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 621/1749/26 (провадження № 2/631/1075/26) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.
За правилом частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд, скориставшись даними Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання особи, отримав відповідь № 2992242, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 .
Відтак, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, перевіривши їх письмовими доказами, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, суд вважає, що справу слід надіслати за підсудністю з наступних підстав.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вказане повністю кореспондує зі змістом статті 55 Конституції України, яку відповідно до рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, і суд не може відмовити у правосудді, а також у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства.
Одночасно із цим правилами прецедентної практики Європейського суду з прав людини передбачено, що кожна держава - учасниця Конвенції, реалізуючи пункт 1 її статті 6 щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, незважаючи на те, що звернення особи до суду є її абсолютним правом, однак воно повинно ґрунтуватись на приписах матеріального та процесуального законів.
Крім того, статтею 8 та частинами 1 і 2 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд та розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом, тобто суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до правил з територіальної підсудності.
Також, положеннями статті 28 цього ж кодексу обумовлені правила альтернативної підсудності за вибором позивача.
Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року (із змінами та доповненнями) визначає, що:
-місцем проживання фізичної особи є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги;
-місцем перебування особи є житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення реєстрації місця проживання та перебування осіб в Україні визначений Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року (із змінами та доповненнями).
Так, пункти 3, 7 та 9 вказаних Правил мовлять про те, що реєстрація місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування.
Отже, і місце проживання, і місце перебування будь-якої фізичної особи реєструється у відповідному порядку.
Разом з цим, відповідно до приписів частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року (зі змінами та доповненнями) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За правилом, викладеним у частині 1 статті 4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Проте, на підставі наведеного вище пункту 9 Правил реєстрації місця проживання довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Відтак, інформація з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо інформації про внутрішньо переміщену особу не є джерелом підтвердження зареєстрованого місце проживання чи перебування відповідача, а свідчить лише про факт його внутрішнього переміщення та взяття на облік.
Також, забезпечуючи сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України в своїй постанові, прийнятій 24.06.2024 року у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, в межах справи з єдиним унікальним № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23),- сформулював висновки, згідно з якими визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи, тому позови, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування особи, відмінним від зареєстрованого. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Оскільки з відповіді Єдиного державного демографічного реєстру вбачається факт реєстрації відповідача на території Перевальського району Луганської області, про що достеменно було відомо судді Зміївського районного суду Харківської області Філіп?євій В. В. на час постановлення 08.06.2026 року своєї ухвали, то справу з єдиним унікальним № 621/1749/26 за позовом ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» надіслано до Нововодолазького районного суду Харківської області безпідставно, так як даних, які б доводили у законний та процесуальний спосіб зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача на території, підсудній цьому суду Зміївським районним судом Харківської області у процесуальний спосіб не отримано.
Відтак, аналізуючи зміст позовної заяви та додані на обґрунтування позовних вимог докази, суд не вбачає підстав задля можливості застосування альтернативної підсудності, а отже справа підлягає розгляду за правилом частини 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України і тому не підсудна цьому суду.
Положення частини 9 статті 187 цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Натомість, правило, викладене у частинах 1 і 2 статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, мовить про те, що спори між судами про підсудність не допускаються, й справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Однак, розгляд справи з порушенням правил підсудності є підставою для скасування судового рішення та в цілому нівелює інститут територіальної підсудності, а також ставить під сумнів саму сутність судового розгляду виходячи із приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Зазначене повністю кореспондує з правилом частини 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на яке порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування судового рішення.
Натомість, згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 56/0/38-14 від 08.12.2014 року розгляд справ, підсудних Перевальському районному суду Луганської області, здійснює Лисичанський міський суд Луганської області.
Разом з цим за Розпорядженням Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Лисичанського міського суду Луганської області і передано її до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила територіальної підсудності цивільних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи «судом, встановленим законом», справу з єдиним унікальним № 621/1749/26 (провадження № 2/631/1075/26) за позовом ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» слід передати на розгляд Петропавлівському районному суду Дніпропетровської області як таку, що належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).
Передаючи справу, що помилково надіслана до Нововодолазького районного суду Харківської області із порушенням правил підсудності, належному та повноважному суду, який згідно із чинним законодавством повинен вирішити спір за суттю, суд зауважує, що у випадку прийняття спору до свого провадження головуючого суддю відповідно із підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненням) може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя.
Крім того, постановляючи ухвалу, суд ураховує, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа надходила на розгляд повноважного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 8, 17 і пунктом 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); і статтями 1 - 5, 13, 17, 18, 27, 31, 32, 76 - 80, 89, 187, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 9 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
у х в а л и в:
Справу з єдиним унікальним № 621/1749/26 (провадження № 2/631/1075/26) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» передати на розгляд Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстав належності її до територіальної юрисдикції цього суду.
Здійснити передачу справи з єдиним унікальним № 621/1749/26 (провадження № 2/631/1075/26) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» з Нововодолазького районного суду Харківської області до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області на підставі цієї ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати позивачу - ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» та іншим учасникам судового процесу протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Сторони можуть отримати інформацію щодо справи та цієї ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко