ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/6797/26 Провадження№ 2-а/636/88/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ВРПП Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Михайлика Є.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
До Чугуївського міського суду Харківської області надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до інспектора ВРПП Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Михайлика Є.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 КАС України.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Так, позивачем відповідачем визначено інспектора ВРПП Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Михайлика Є.О.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Як визначено п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У поданому до суду адміністративному позові позивач вказав відповідачем інспектора УПП в Харківській області старшого лейтенанта 2 батальйону 3 роти Науменка Дмитра Ігоровича.
При цьому, частинами 1, 2 статті 222 КУпАП, визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначила, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Також, Верховний суд висловився щодо належного відповідача у подібних правовідносинах. Так, державні інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Разом із тим посадова особа, яка склала чи винесла постанову про адміністративне правопорушення, не є самостійним суб`єктом владних повноважень, який виступає належним відповідачем у справах про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтями 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 13, 23 Закону України «Про Національну поліцію» постанови у справах про адміністративні правопорушення виносяться працівниками поліції від імені відповідного органу Національної поліції, який є суб`єктом владних повноважень.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що належним відповідачем у справах щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення є відповідний орган Національної поліції, від імені якого діяла посадова особа, а не сам поліцейський, який виніс постанову.
Отже, позивачу необхідно визначити належного відповідача, уточнивши суб`єктний склад учасників справи, зокрема зазначивши відповідний орган Національної поліції, який прийняв оскаржувану постанову, а також його повне найменування, місцезнаходження та інші реквізити, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України.
Крім того, судом встановлено, що позивачем не додано копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Також до матеріалів позову не додано доказів направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви разом із доданими документами листом з описом вкладення або в електронній формі через електронний кабінет, як цього вимагає частина перша статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ненадання зазначених документів унеможливлює відкриття провадження у справі та порушує принципи рівності учасників процесу, змагальності сторін і забезпечення права відповідача на своєчасне ознайомлення зі змістом позовних вимог та доказами, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог статей 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначає її недоліки, спосіб їх усунення та встановлює строк, достатній для їх усунення.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без руху із наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВРПП Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Михайлика Є.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Запропонувати позивачу:уточнити суб`єктний склад учасників справи, визначивши належного відповідача відповідно до вимог законодавства; зазначити повне найменування та реквізити належного відповідача відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України; подати копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи або надати належні докази їх направлення іншим учасникам справи відповідно до вимог частини першої статті 161 КАС України.
Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк позовна заява буде повернута на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ю.М. Гніздилов