Справа № 2-7902/11
Провадження № 4-с/161/69/26
У Х В А Л А
09 липня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ващук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на дії/бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
В С Т А Н О В И В:
23 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга стягувача у виконавчому провадженні №34604604 - Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколійчука Т.В.
Скарга обґрунтувана тим, що 05.10.2012 було відкрито виконавче провадження №34604604 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» заборгованості в сумі 64650,48 доларів США та 113273,85 грн пені. У квітні 2026 року АБ «УКРГАЗБАНК», звернулося до органів виконавчої служби із заявою щодо ходу виконання вищевказаного судового рішення, на що отримано відповідь про те, що виконавче провадження закінчено 31.03.2020 на підставі п.3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
У травні 2026 представник стягувача подав до відділу ДВС скаргу на постанову від 31.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №34604604, в якій просив скасувати цю постанову та відновити вказане виконавче провадження, на що отримав відповідь, що провадження закінчено у зв`язку зі смертю боржника, матеріали виконавчого провадження знищено, а тому відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження.
У зв`язку з наведеним, просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №34604604, а також поновити пропущений процесуальний строк на звернення зі скаргою.
В судове засіданні сторони не з`явились, подали заяви, кожен зокрема, про розгляд скарги у їх відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 447, ст. 447-1 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 дійшла висновку, що смерть боржника не виключає процесуального правонаступництва, оскільки така обставина свідчить про вибуття сторони із правовідносин, а питання її заміни спадкоємцями вирішується у встановленому законом порядку за умови, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Отже, сам по собі факт смерті боржника не є перешкодою для вчинення інших процесуальних дій, які стосуються правового статусу стягувача.
Судом встановлено, що про порушення свого права скаржник дізнався 08.05.2026 з відповіді відділу ДВС №52037 від 05.05.2026, після чого у встановлений законом десятиденний строк (частина перша статті 449 ЦПК України) звернувся зі скаргою до начальника відділу ДВС на постанову від 31.03.2020, реалізувавши позасудовий порядок захисту порушених прав, передбачений частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Лише після отримання відповіді від 09.06.2026 №75652, якою відмовлено у скасуванні постанови, скаржник звернувся до суду.
Суд звертає увагу на таку обставину: постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята 31.03.2020, тоді як стягувач звернувся із запитом до відділу ДВС лише у квітні 2026 року, тобто через понад шість років. Матеріалами справи не підтверджено, що копія постанови від 31.03.2020 була у встановленому законом порядку і в належний строк направлена та/або отримана стягувачем безпосередньо після її винесення, суд вважає причини пропуску строку звернення зі скаргою до суду поважними, а строк - таким, що підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України.
Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011 задоволено позов АБ «УКРГАЗБАНК до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 64560,48 доларів США та пеню в сумі 113273,85 грн. 27.08.2012 видано виконавчий лист для звернення до виконання вказаного судового рішення, 05.10.2012 відкрито виконавче провадження №34604604 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК заборгованості в сумі 64650,48 доларів США та 113273,85 грн пені.
Також з матеріалів скарги вбачається, що представник скаржника звернувся до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою від 08.04.2026 №132/10513/2026, в якій просив повідомити про хід виконання вищевказаного судового рішення.
З відповіді ДВС від 05.05.2026 №52037 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №34604604 з примусового виконання виконавчого листа №2-7902/2011, виданого 27.08.2012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 640087,36 грн боргу, яке закінчено 31.03.2020 на підставі п.3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». В матеріалах справи наявна копія постанови від 31.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №34604604.
З відповіді ДВС від 12.05.2026 на скаргу представника АБ «УКРГАЗБАНК вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №34604604 з примусового виконання виконавчого листа №2-7902/2011, виданого 27.08.2012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 640087,36 грн боргу, яке закінчено 31.03.2020 на підставі п.3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку зі смертю боржника). Також зазначено про те, що надати більш детальну інформацію є неможливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено, що відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження.
Таким чином судом встановлено, що виконавче провадження №34604604 закінчено постановою державного виконавця від 31.03.2020 на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.11.2020 у справі №916/617/17 та від 11.10.2023 у справі №523/2357/20 (провадження №14-11цс22), смерть боржника-фізичної особи є не безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження, а підставою для вибуття сторони виконавчого провадження. У такому разі виконавець повинен перевірити, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво; якщо допускають - зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, оскільки грошові зобов`язання боржника входять до складу спадщини, а порядок пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців регламентується статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Грошове зобов`язання за кредитним договором не є особисто-нерозривним і не підпадає під виключення, встановлені статтею 1219 ЦК України, а тому підлягає спадкуванню на загальних підставах, і сама по собі смерть боржника не звільняє його правонаступників від виконання такого зобов`язання в межах вартості одержаного у спадщину майна (стаття 1282 ЦК України).
Оскільки правовідносини у справі №2-7902/2011, за якими видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 допускають правонаступництво, державний виконавець повинен був вирішити питання про залучення правонаступників. Водночас законодавство не покладає на державного виконавця функцій встановлення кола спадкоємців чи розшуку фізичних осіб.
Матеріали справи не містять доказів звернення представника скаржника із заявою до виконавця про наявне відоме коло спадкоємців, після смерті боржника ОСОБА_1 . Крім цього матеріали справи не містять доказів звернення скаржника із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Отже, право ініціювати питання заміни сторони належить не лише виконавцю, а й стягувачу як заінтересованій особі. За відсутності ініціативи виконавця стягувач не був позбавлений права самостійно звернутися до суду із заявою про заміну сторони боржника його правонаступниками в порядку статті 442 ЦПК України, надавши відповідні докази щодо кола спадкоємців та прийняття ними спадщини.
Разом з тим суд враховує, що станом на час розгляду цієї скарги матеріали виконавчого провадження №34604604 знищено у зв`язку із закінченням передбачених номенклатурою строків їх зберігання. Знищення матеріалів виконавчого провадження унеможливлює перевірку судом фактичних обставин, які існували на момент прийняття оскаржуваної постанови та мають значення для вирішення питання про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, зокрема: чи відкривалася спадщина після смерті боржника, коло спадкоємців, факт прийняття ними спадщини, а також обсяг спадкового майна, в межах якого спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця.
Відповідно до загальних принципів доказування, обов`язок доведення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, покладається на скаржника. У зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження, а також за відсутності наданих скаржником інших доказів (відомостей про спадкоємців боржника, про відкриття спадкової справи тощо), суд позбавлений можливості встановити наявність передбачених законом підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин суд дійшов до висновку про підсутність підстав для задоволення скарги, у зв`язку з недоведеністю скаржником порушення виконавцем прав та законних інтересів стягувача під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, та ненадання скаржником доказів на підтвердження заявлених вимог.
Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 81, 89, 260, 263, 354, 447-451 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на дії/бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.07.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК