Справа № 359/2315/26
Провадження № 2-з/359/67/2026
УХВАЛА
08.07.2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради в особі Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради в особі Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони на вчинення певних дій, а саме: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення розгляду справи про позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 та заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 на будь яке інше до закінчення розгляду справи про позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Заяву про забезпечення позову обґрунтовує її тим, що предметом позову є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини проходить військову службу у лавах ЗСУ, а дитина перебуває під повною опікою заявниці, як бабусі. Оскільки відповідачка ухиляється від батьківських обов`язків, зокрема по утриманню дитини та має велику заборгованість по сплаті аліментів їй повідомлено про підозру за ч.1 ст. 164 КК України. Після отримання повідомлення про підозру відповідачка почала писати смс заявниці з вимогами забрати заяву і словами звинувачення, що тепер вона не може виїхати за кордон. Тому заявниця вважає, що існує реальна загроза, що відповідачка, може вдатись до відкритого шантажу, в тому числі викрасти її з метою примушування її забрати заяву про злочин, утримувати її та вкотре травмувати психіку дитину, вивезти навіть за межі України. Звертає увагу, що відповідачка вже висловлювала намір після досягнення дитиною певного віку використовувати її для надання послуг сексуального характеру і говорила проте, що на цьому можна добре заробляти. Тому заявниця вважає, що існує реальна загроза життю і здоров`ю своєї окуки з боку відповідача, та у випадку задоволення позову такі заходи забезпечення позову є адекватними заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи вважає, що дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитині ОСОБА_4 , як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилалася на те, що відповідачка може вивезти дитину за кордон, що зробить неможливим виконання судового рішення у справі за її позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, обраний заявницею спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитині не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
У той же час слід зазначити, що метою забезпечення позову за змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України є саме запобігання такому ускладненню чи унеможливленню виконання майбутнього рішення суду за наслідками розгляду справи, якщо є достатні підстави вважати, що у разі не вжиття відповідних заходів ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся буде ускладненим або неможливим.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17), конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18), співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суд вважає, що під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав, не може вирішуватись питання про заборону ОСОБА_2 змінювати місце проживання дитини, оскільки відсутні відомості, що це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та буде ефективним захистом порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом з тим, як вбачається, що аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявників/позивачів, за захистом яких вона звернулась до суду.
Також суд зауважує, що заявник не довів реального характеру загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради в особі Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: Чирка С.С.