УХВАЛА
09 липня 2026 року
м. Київ
справа №400/6282/25
адміністративне провадження № К/990/28363/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі №400/6282/25, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів Українт від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за лютий-серпень та жовтень-грудень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі 100000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, лютий-серпень та жовтень-грудень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 29 січня 2020 року по 17 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідно 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інші виплати, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема, грошова допомога на оздоровлення) з 29 січня 2020 року по 17 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня відповідно 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу поточної індексації за період з 09 вересня 2016 року по 17 березня 2025 року;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу поточну індексацію за період з 09 вересня 2016 року по 17 березня 2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати позивача індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2025 року, всупереч приписам пункту 5 Порядку №1078 у розмірі 4074,62 грн, щомісяця у розмірі 338193,46 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити відповідачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2025 року, всупереч приписам пункту 5 Порядку №1078, у розмірі 4074,62 грн, щомісяця у розмірі 338 193,46 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30000 грн;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги позивача на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення. щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема, грошова допомога на оздоровлення) з 29 січня 2020 року по 17 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідно 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 29 січня 2020 року по 17 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідно 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 поточної індексації за період з 09 вересня 2016 року по 17 березня 2025 року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію за період з 09 вересня 2016 року по 17 березня 2025 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2019 року, всупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078, у розмірі 61206,6 грн;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2019 року, всупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078, у розмірі 61206,6.грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19 червня 2026 року до Суду через підсистему надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі №400/6282/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Радишевської О.Р. (судді -доповідача), суддів: Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року, здійсненого на підставі розпорядження т.в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року №809/0/78-26 визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Радишевську О.Р., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 09 вересня 2016 року по 17 березня 2025 року (відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2025 року № 76) та був переведений до військової частини НОМЕР_2 .
Відомостей про те, що позивач є особою, що проходила військову службу у військовому званні генерал-майора, контр-адмірала, генерал-лейтенанта, віце-адмірала, генерал-полковника, адмірала, генерала армії України, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес.
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі №3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду.
Судом також установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі №400/6282/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко