Справа № 569/16591/19
УХВАЛА
07 липня 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», стягувач Акціонерне товариство «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача, видача дублікату виконавчого листа,-
в с т а н о в и в :
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», стягувач Акціонерне товариство «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача, видача дублікату виконавчого листа.
У своїй заяві представник заявника просить суд замінити стягувача у виконавчому листі №569/16591/19 від 21 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»; видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 569/16591/19 від 21 лютого 2020 року, про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
В судове засідання представник заявника не з`явилася, просила у заяві провести розгляд справи без участі представника заявника.
В судове засідання представник стягувача АТ «ПриватБанк» не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовою повісткою. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав.
В судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином судовою повісткою рекомендованим листом за місцем реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала.
В судове засідання представник заінтересованої особи Відділу ДВС у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника Відділу. Додатково повідомила, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 62548427 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду № 569/16591/19 від 21.02.2020 виданого Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованості за кредитним договором №б/н від 13 лютого 2008 року в розмірі 35168,58 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. 21.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 13.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 31.10.2022 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 07.06.2026 повторно виконавчий документ до Відділу на примусове виконання не пред`являвся.
Дослідивши матеріали справи, та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 13 листопада 2019 року по цивільній справі №569/16591/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги позивача задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299 заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 лютого 2008 року в розмірі 35168,58 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили 16 грудня 2019 року.
21 лютого 2020 року Рівненським міським судом було видано виконавчі листи по даній цивільній справі, які були пред`явлені позивачем до виконання.
З дослідженої в судовому засіданні постанови головного державного виконавця відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 31 жовтня 2022 року Анненкової О.Ю. ВП №62548427 вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого листа №569/16591/19 виданого 21.02.2020 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 лютого 2008 року в розмірі 35168,59 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (боржник ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «ПриватБанк») вбачається, що було встановлено наступне: В межах виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна та коштів боржника. Згідно акту державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі боржник не проживає. Згідно відповіді ДПС в м.Рівне інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України за боржником відсутні. Інформація про джерела отримання доходів боржника - відсутня. Згідно відповіді ІС «НАІС» за боржником відсутнє рухоме майно. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником не зареєстровано нерухоме майно. Майна за боржником, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості по виконавчому документі не виявлено. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Постановлено: виконавчий документ: виконавчий лист №569/16591/19 від 21.02.2020 виданий Рівненський міський суд Рівненської області про стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 лютого 2008 року в розмірі 35168,59 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. повернути стягувачу.
22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (фактор) було укладено договір факторингу №8-22-08/2025 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого, клієнт відступив належні йому права вимоги на користь фактора за кредитними договорами, зокрема і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 13 лютого 2008 року.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВC від 31 жовтня 2018 року у справі: №2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У пункті 130 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справа №2-7763/10, провадження: №14-197цс21, зазначено якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання.
У Постанові від 30 липня 2019 справа №5/128 Верховний Суд дійшов висновку про те, що до видачі виконавчого листа - змінюється сторона (стягувач) у справі, після видачі виконавчого листа і до відкриття виконавчого провадження здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі, після відкриття виконавчого провадження - заміна сторони виконавчого провадження. За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони на правонаступника у вищенаведеному виконавчому листі.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що виступає довготривалою процедурою, в зв`язку з великої кількістю переданих матеріалів, а тому, можлива втрата виконавчих листів, а так/само, пропуск їх пред`явлення до примусового виконання, що виступає поважними причинами, які фактично пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення таких дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.
Верховний Суд при розгляді справи №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому, заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер (звертаючись до Академічного тлумачного словника 1970 - 1980р., термін «імперативний» - пояснюється, як такий, який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання, наказовий), оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.
За таких обставин, звертаючись до норм ст.442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.
Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №643/4902/14-ц наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: - купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК); дарування (ч.2 ст.718 ЦК); - факторингу (гл73 ЦК).
Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх - діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувача (Кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувача (Кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом /схожий за змістом висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до ч.2 ст.442 ЦПК України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Правовою позицією Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі: № 10/56-08 передбачено, що якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення, у протилежному ж випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку статті 512 Цивільного кодексу України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». /Аналогічна позиція міститься і у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6- 1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190)/.
Тому, на підставі викладеного, враховуючи позицію Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги в частині заміни сторони виконавчого провадження є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Що стосується вимоги про видачу дублікату виконавчого листа суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягував або державний виконавець, приватний виконавець звернувся і заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи про відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
У постанові Верховного суду від 19 квітня 2021 року по справі №2-1216/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дублікату виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаних вище цивільних процесуальних норм, дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у разі втрати отриманого раніше оригіналу виконавчого листа. Будь-які інші підстави для видачі судом дублікату виконавчого листа, законодавець не передбачив.
У своїй заяві представником заявника не зазначено де та коли він був втрачено; не долучено відомостей від державного виконавця про направлення виконавчого листа стягувачу; не долучено інформації від безпосереднього стягувача АТ КБ «ПриватБанк» про неотримання даного виконавчого листа після винесення постанови державного виконавця про його повернення стягувачу.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в цій частині заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55,353,354,442 ЦПК України, ст.ст.512,514 ЦК України, суд,-
у х в а л и в:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», стягувач Акціонерне товариство «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача, видача дублікату виконавчого листа - задоволити частково.
Замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» при виконанні виконавчого листа № 569/16591/19 виданого 21 лютого 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області по цивільній справі №569/16591/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов