Ухвала № 138098166 у справі № 522/10997/26 від 09.07.2026

Справа № 522/10997/26-Е

Провадження № 2/522/403/26

УХВАЛА

09 липня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати, у якій позивач просить стягнути на його користь 4271,15 гривень компенсаціхї частини втрати заробітної плати.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2026 відкрите провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ: 41168795, 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-Б), що знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача у банках, інших фінансових установах та небанківських надавачах платіжних послуг України - у тому числі на рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк» - у межах суми позову - 4 271,15 (чотири тисячі двісті сімдесят одна) гривня 15 копійок, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт.

Заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що мета заходу забезпечення полягає не лише в захисті конкретної суми цього позову, а в послідовному застосуванні принципу реального захисту прав стягувача в усіх справах проти відповідача, з огляду на системний характер ухилення відповідача від виконання судових рішень, встановлений у численних справах між тими самими сторонами. Предметом позову є компенсація за Законом № 2050-III, що нараховується на основний борг (70 717,45 гривень), за який вже стягнута аналогічна компенсація постановою Одеського апеляційного суду від 23.04.2026 у справі № 522/27011/25-Е у розмірі 54 182,68 гривень - за попередній розрахунковий період (по листопад 2025 року включно). Ця постанова набрала законної сили в день її прийняття. Станом на день подання цієї заяви - понад два місяці з моменту набрання постановою законної сили - відповідач не сплатив присуджені 54 182,68 гривень. Основний борг - 70 717,45 гривень, підтверджений постановою Одеського апеляційного суду від 12.11.2025 у справі № 947/27723/23 також не сплачений відповідачем понад чотири місяці після набрання чинності. Відповідно до офіційного витягу з Державного реєстру речових прав все нерухоме майно Відповідача обтяжене іпотекою на суму 77 663 127,65 гривень. Дохід Відповідача за 2025 рік зменшився на 57% порівняно з 2024 роком.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та за своїм змістом тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 викладена наступне: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначив, що арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Суд враховує ціну позову, яка становить 4271,15 гривень, та вважає, що наведені позивачем доводи, не свідчать про наявність підстав вважати, що відповідач вживатиме заходів, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду про стягнення 4271,15 гривень, у разі задоволення позову.

Твердження заявника про те, що відповідач ухиляється від виконання рішень судів у інших справах не підтверджені доказами. При цьому суд виходить з того, що «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Враховуючи наведені обставини, керуючись принципами розумності та співмірності заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 149, 150, 151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА