печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28163/26-а
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею визначено Новака Р.В. та 27.05.2026 матеріали позовної заяви передано для розгляду.
Ухавалою Печерського районного суду міста Києва від 27.05.2026 року заявлено самовідвід.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №243 від 30.06.2026 року здійснено повторний розподіл справи та відповідно до протоколу автоматизованої системи розподілу справ визначено суддю Остапчук Т.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , головуючий суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.
Статтею 36 КАС України передбачені підстави для самовідводу судді, зокрема суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає самовідводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п.4 ч.1).
Виходячи з вказаної вище норми закону, в даному випадку достатньою підставою для відводу є не доведений факт упередженості чи необ`єктивності судді, а наявність обґрунтованого конкретними обставинами припущення, що суддя в силу дії певних чинників не може зберегти безсторонність.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Суддею встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 був включений до списку присяжних Печерського районного суду міста Києва згідно з рішенням Київської міської ради №17/17 від 17.12.2015 та приймав участі в судових засіданнях.
Згідно ст.63 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.
За змістом частини другої статті 34 ЦПК України, присяжні при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Наявність безсторонності відповідно до п. l cт. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) / ВП), § 98).
Згідно положень п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За приписами статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач - ОСОБА_1 був призначений присяжним до Печерського районого суду міста Києва на підставі Рішення Київської міської ради №217/2439 від 20.04.2017 та з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді справи, вважаю необхідним заявити самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 39, 40, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Заявити самовідвід від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Адміністративну справу № 757/28163/26-а (провадження № 2-а-187/26) передати для визначення складу суду, в порядку ст. 31 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В.Остапчук