Справа № 638/15931/26
Провадження № 2-з/638/126/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2026 року Шевченківський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
секретаря Лєбєдєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики від 07.02.2019 у розмірі 9100 доларів США. За договором позики, відповідач був зобов`язаний повертати борг кожного місця по 100 доларів, проте відповідач жодного платежу не здійснив, що дає підстави вважати про відсутність у відповідача бажання в добровільному порядку повертати кошти. Відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що з моменту виникнення зобов`язання минуло понад 7 років, відповідач не здійснив жодного щомісячного платежу, позивач не отримав добровільного виконання зобов`язання, сума заявленої заборгованості становить 9100,00 доларів США, відповідач є власником частки майна, існує обґрунтований ризик відчуження відповідачем належної йому частки нерухомого майна з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду, позивача просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 07.02.2019 у розмірі 9100,00 доларів США.
Згідно розписки від 07.02.2019 ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 9100 доларів США.
За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Також, на праві приватної спільної власності зазначена квартира належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , розмір частки становить 1/4. Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із частиною другою статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Аналогічне правило застосовується і при поділі спільного сумісного майна (стаття 372 ЦК України).
Частиною першою статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки зазначений захід забезпечення позову, не порушує речове право володіння особи майном, мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті та є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, та виключить можливість обмеження права відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі.
Як передбачено положеннями частини 8 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики- задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , частки квартири АДРЕСА_1 .
Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий Є.В. Невеніцин