УХВАЛА
07 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1277/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Харківенергоресурс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Дармін М.О.,
Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.)
від 07.04.2026 (повний текст складений 13.04.2026)
у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс", 2) Приватного підприємства "Харківенергоресурс"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024
ВСТАНОВИВ:
1. Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (далі - Відповідач 1) та Приватного підприємства "Харківенергоресурс" (далі - Відповідач 2, Скаржник) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024.
2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі № 904/4614/24 з Відповідача 1 на користь Позивача стягнуто суму боргу в розмірі 77 483,30 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. У процесі примусового виконання зазначеного рішення приватним виконавцем було встановлено, що 12 грудня 2024 року Відповідач 1 відчужив належні йому нежитлові будівлі на користь свого ж учасника (засновника) Відповідача 2. Позивач вважає, що зазначений договір укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 10.06.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 07.04.2026, позов задовольнив у повному обсязі; визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2024, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Стягнув з Відповідача 1 на користь Позивача 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
4. 01 травня 2026 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 у справі № 904/1277/25;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- стягнути з Позивача судові витрати Відповідача 2;
5. Підставою касаційного оскарження Скаржник вказав пункт 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Скаржник зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
7. Також Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції грубо порушив процедуру розгляду справи та не допустив його до розгляду справи попри 24 спроби приєднатися до судового засідання в режимі відеоконференції.
8. 05 травня 2026 року Позивач, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду із заявою про заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якому зазначив, що справа № 904/1277/25 не підлягає касаційному оскарженню, оскільки є справою незначної складності.
9. Верховний Суд ухвалою від 29.05.2026 касаційну скаргу Скаржника залишив без руху із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом чіткого та конкретного зазначення підстав касаційного оскарження із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України та з належним її обґрунтуванням та уточнення вимог касаційної скарги.
10. 07 червня 2026 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з заявою про усунення недоліків касаційної скарги. Водночас Скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині чіткого та конкретного зазначення підстав касаційного оскарження передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України. В заяві про усунення недоліків Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 5, 8 частини 1 статті 310 ГПК України.
11. 08 червня 2026 року Позивач, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду із заявою про заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якій зазначив, що він особисто приймав участь в судовому засіданні 07.04.2026 у режимі відеоконференції і не мав жодних перешкод із відео трансляцією.
12. Доводи Скаржника щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України спростовуються тим, що ця норма підлягає застосуванню у разі якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а сам Скаржник у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків зазначає, що був повідомлений про дату і час розгляду судової справи № 904/1277/25 належним чином. Крім того, як убачається з постанови суду апеляційної інстанції, під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегією суддів зазначено про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
13. Також Скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги посилається на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України, вказуючи, що суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Проте, Скаржник не зазначив доводи та обґрунтування того, про права та обов`язки якої саме незалученої особи вирішено питання оскаржуваним судовим рішенням. У розумінні пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, Скаржник не конкретизував, чиї саме права порушено таким незалученням, та яким чином оскаржувані рішення впливають на права та обов`язки цієї "незалученої особи".
14. Доводи Скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
15. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
16. Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 ГПК України, є вичерпним, тому Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
17. Водночас, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін, а отже вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними, однозначними та належно обґрунтованими.
18. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
19. Відповідно до приписів частини 5 статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
20. Оскільки Скаржником не усунуто недоліки у строк, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2026, касаційна скарга Приватного підприємства "Харківенергоресурс" підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути касаційну скаргу Приватного підприємства "Харківенергоресурс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 904/1277/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
В. Студенець