Справа № 202/6699/26
Провадження № 2-з/202/48/2026
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
УХВАЛА
09 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П. ,
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ВСТАНОВИВ:
07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення місця проживання дитини з матір`ю, відповідно до якої просила суд винести рішення яким: розірвати шлюб, який зареєстрований 15.09.2018 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 583, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019) у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; повернути малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019) матері ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за місцем його реєстрації: АДРЕСА_2 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019) з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 липня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
Разом з позовом 07 липня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просила суд: забезпечити позов, шляхом: зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не перешкоджати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019); зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішення законної сили по зазначеній цивільній справі, забезпечити час спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019), за місцем проживання матері щомісяця, п`ятнадцять днів місяця поспіль, без присутності батька дитини, з ночівлею у матері, з можливістю спільного відпочинку матері з дитиною у період відпустки матері тривалістю два тижні без присутності батька, а також безперешкодне супроводження дитини до закладів освіти, лікарні, в тому числі на стаціонарне лікування; відлік щомісячного п`ятнадцятиденного строку здійснювати з дня виконання рішення.
Заява про забезпечення позову обґрунтована, тим, що малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження проживав з матір`ю та батьком. Починаючи з 12 квітня 2026 року мати проживає окремо від батька за місцем реєстрації.
На період окремого проживання позивача та відповідача, сторонами було погоджено тимчасовий порядок, згідно з яким дитина проживає з батьком до осені 2026 року, а батько зобов`язується не чинити перешкод матері в реалізації її батьківських прав, надаючи їй безперешкодний та систематичний доступ до спілкування та особистих зустрічей з дитиною у будь-який день та час, а кожні вихідні - з ночівлею за місцем проживання матері.
Однак, з 08.06.2026 відповідач почав чинити перешкоди у спілкуванні позивача з їх спільною дитиною - малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надаючи ніякої можливості спілкування та побачень матері з дитиною.
Батько перешкоджає матері у зустрічах з дитиною, не йде на контакт та не бажає, щоб син спілкувався з матір`ю.
Вказала, що фактично у матері відсутня можливість спілкуватися з дитиною, така поведінка може призвести до руйнування нормальних психоемоційних зв`язків між позивачем та малолітнім сином, який має встановлений діагноз - аутизм.
Зазначила, що беручи до уваги те, що зазначена категорія справ є дуже складною за своєю структурою та враховуючи тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, враховуючи що на час вирішення справи у суді вона проживає окремо від сина та також має право на особисте спілкування з дитиною, а батько перешкоджає їй у цьому, тому просила заяву про забезпечення позову задовольни у повному обсязі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.07.2026 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
В судове засідання сторони не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Із заяви вбачається, що відповідач перешкоджає заявниці у спілкуванні з сином, що може призвести до втрати стосунків та емоційного контакту з дитиною.
Отже, зустрічі матері з дитиною будуть сприяти забезпеченню сталих відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Таким чином, зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
За таких обставин, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, забезпеченню сталих відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю, не допущення погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову.
З огляду на наведене, заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
До набрання законної сили рішенням суду у справі № 202/6699/26:
Зобов`язати батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 не перешкоджати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019).
Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , забезпечити час спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.2019), за місцем проживання матері щомісяця, п`ятнадцять днів місяця поспіль, без присутності батька дитини, з ночівлею у матері, з можливістю спільного відпочинку матері з дитиною у період відпустки матері тривалістю два тижні без присутності батька, а також безперешкодне супроводження дитини до закладів освіти, лікарні, в тому числі на стаціонарне лікування
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.
Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.П. Слюсар