1 Справа № 335/931/26 6-а/335/8/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2026 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2026 у справі №335/931/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2026 у справі №335/931/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, у якій просить суд встановити спосіб і порядок виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1331,20 грн. та просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у 10-денний строк.
Заяву мотивує тим, що рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 1331, 20 грн. Рішення суду набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчий лист. Проте, станом на день подання цієї заяви рішення суду в частині стягнення судового збору відповідачем добровільно не виконано, що порушує його права та принципи обов`язковості судових рішень, закріплені ст. 129-1 Конституції України.
Розглянувши заяву про встановлення способу та порядку виконання судового рішення суд доходить наступного висновку.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
В свою чергу законодавцем передбачено способи та можливість судового контролю за виконанням судових рішень у передбачених законом випадках.
Так, відповідно до ч.1 ст. 378 КАС України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, передумовою для прийняття судом рішення про встановлення способу та порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Як убачається з матеріалів справи, що у провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебувала адміністративна справа №335/931/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1692 від 11.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набрало законної сили та за заявою стягувача Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя видано виконавчий лист про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 гривня 20 копійок.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Пунктами 12, 34 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими; місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно з підпунктом третім частини 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.
Відповідно до пунктів 47, 48 Порядку № 845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Разом з цим, заявником не надано жодного підтвердження щодо пред`явлення виконавчого листа виданого Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя у справі №335/931/26 від 20.03.2026 року до виконання та не наведено доказів існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В той же час, суд звертає увагу, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується під час виконання судового рішення. Ці поняття означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій спеціально уповноваженим органом, що спрямовані на виконання резолютивної частини рішення суду. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Тобто, підставою для встановлення способу і порядку виконання судового рішення можуть бути лише обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас звертаючись із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого заходу, та існування виключних обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Щодо вимоги заявника стосовно застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частини першої-другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаними нормами передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, аналіз положень статей 382-382-3 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Крім того, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Разом з цим, заявником не надано жодних доказів пред`явлення виконавчого листа виданого Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя від 20.03.2026 до виконання.
Крім цього, як вже зазначалось судом, перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. Водночас за відсутності інформації щодо звернення стягувача до органів Казначейської служби суд позбавлений можливості перевірити дотримання вищевказаних строків та з`ясувати існування нагальної необхідності щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Таким чином, враховуючи те, що судом в рамках розгляду даної заяви не встановлено об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду від 09.03.2026 залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378, 382, 382-1 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2026 у справі №335/931/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2026 року.
Суддя: А.Б. Алєксєєнко