Справа № 457/1211/26
провадження №2/457/415/26
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
10.07.2026 м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Грицьків В.Т., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
в с т а н о в и в:
До Трускавецького міського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Суддею при дослідженні поданої заяви встановлено, що позивачкою при поданні заяви не дотримано вимоги ст. 175 та ст. 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4, ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви, додатків до неї, позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення коштів не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.
При зверненні до суду позивач зобов`заний сплатити судовий збір відповідно до ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн. Отже, позивачці призверненні до суду слід було сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
До позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Партика О.В. долучила клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду вимоги майнового характеру. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, переніс втрату сина на війні, доглядає за дружиною, яка є особою з інвалідністю першої «Б» групи, а тому сума судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 8914 грн є надмірною.
Розглянувши клопотання та з`ясувавши фактичні підстави, суддя вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, а саме: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Разом з тим, згідно роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10, відповідно до ст. 8 Закону № 3674-VІ та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18 зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі №338/158/19 зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, належних доказів на підтвердження скрутного майнового стану, як це передбачено статтею 136 ЦПК України, позивач суду не надав, а сам факт звернення до суду з позовом за обставин, які зазначенні у позовній заяві, не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Позивачем надано суду документи на підтвердження того, що він є пенсіонером, що його дружина є інвалідом першої групи, однак до клопотання не долучені докази щодо розміру отриманого ним доходу у виді пенсії, щодо наявності чи відсутності у позивача іншого рухомого, нерухомого майна та грошових коштів. Крім цього, позивач просить звільнити його від сплати судового збору розмірі 8914 грн, що становить 10% від ціни позову, тоді як при подачі позову йому слід сплатити 1331,20 грн.
Враховуючи вищевикладене, категорію справи та розмір позовних вимог, зважаючи на предмет спору, а саме: вимоги щодо стягнення коштів, суддя приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення та зменшення розміру судового збору, не може вважатися обмеженням позивача доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,176,185 ЦПК України,суддя,-
у х в а л и в:
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Партики Ольги Владиславівни про звільнення від сплати судового збору за подання вищевказаної позовної заяви - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без руху.
Вказані в ухвалі недоліки позовної заяви позивачу слід усунути протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали у визначений в ухвалі спосіб.
Роз`яснити позивачці, що відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, то позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: В. Т. Грицьків