СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
10 липня 2026 року Справа № 480/5331/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши заяву Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств "Роменської міської ради" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств "Роменської міської ради" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В:
09 липня 2026 року до Сумського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств "Роменської міської ради" з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністативно-господарського штрафу №ОПШ078735 від 30.06.2026 Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до КП «ККП» РМР» адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 грн.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ078735 від 30.06.2026 до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Заява обгрунтовується тим, що подача позову до суду не зупиняє дію оскаржуваної постанови автоматично. На момент подання цієї заяви існує очевидна небезпека того, що відповідач направить постанову до органів Державної виконавчої служби (приватного виконавця) для примусового виконання. Це призведе до відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на банківські рахунки Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» та примусового списання грошових коштів.
Позивач є комунальним підприємством, яке є стратегічно важливим об`єктом комунальної інфраструктури, що забезпечує життєдіяльність громади, а саме: безперебійне вивезення побутових відходів, ліквідацію наслідків обстрілів, прибирання та благоустрій територій загального користування всієї Роменської міської територіальної громади. В умовах воєнного стану функціонування підприємства здійснюється у кризовому режимі, пов`язаному з дефіцитом кадрів через мобілізацію, колосальним зростанням вартості паливно-мастильних матеріалів та зниженням рівня оплати за послуги від населення.
Блокування рахунків підприємства повністю паралізує його господарську діяльність. Позивач втратить можливість: здійснювати закупівлю дизельного пального та бензину для спецтехніки (сміттєвозів, тракторів). Це призведе до миттєвої зупинки збору та вивезення сміття, накопичення відходів у житлових кварталах, виникнення смороду, розмноження гризунів і, як наслідок, спалаху інфекційних захворювань. Виконувати заходи з благоустрою, включаючи термінову ліквідацію аварійних ситуацій, розчищення доріг від уламків та забезпечення безпеки руху в громаді. Через блокування рахунків підприємство не зможе виплачувати заробітну плату працівникам, які виконують свої обов`язки в умовах підвищеної небезпеки. Це є прямим порушенням статті 43 Конституції України та статті 115 Кодексу законів про працю України, а також спровокує масове звільнення кваліфікованих кадрів, що унеможливить відновлення роботи підприємства навіть після розблокування рахунків. Це завдасть істотної та невідворотної шкоди громадським інтересам ще до моменту вирішення спору по суті.
Зважаючи на викладене, позивач вважає, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, а також завдасть непоправної шкоди інтересам Роменської міської територіальної громади.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23, від 11.12.2023 року по справі № 802/112/18-а, від 18 червня 2024 року по справі № ЗП/620/6/23, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Водночас Верховний Суд у постановах від 17.05.2022 у справі № 240/16158/21, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21 та інших справах, сформував сталу правову позицію щодо того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що подача позову до суду не зупиняє дію оскаржуваної постанови автоматично, а отже на момент подання цієї заяви існує очевидна небезпека того, що відповідач направить постанову до органів Державної виконавчої служби (приватного виконавця) для примусового виконання. Відтак, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та ускладнити ефективний судовий захист.
Суд зазначає, що так, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст. 12 Закону №1404-VIII).
Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
При цьому на підтвердження вимог обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову представником заявника не надано доказів прийняття до виконання оскаржуваних постанов органом державної виконавчої служби до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження. Отже, представником позивача не доведено, що станом на час подання заяви про забезпечення позову здійснюється стягнення на підставі оскаржуваної постанови.
Крім того у постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснувала:
« 42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
45. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
…
48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти».
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Матеріали позову також не містять доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу.
При цьому суд зазначає, що підстави вважати, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністативно-господарського штрафу №ОПШ078735 від 30.06.2026 є протиправною та порушує права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.09.2024 року по справі № 440/3038/24, від 05.08.2025 по справі № 160/31220/24, від 29.04.2026 року по справі № 160/24879/25, від 16.06.2026 року по справі № 140/9757/25.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви про забезпечення позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
А відтак, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств "Роменської міської ради" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.М. Кунець