У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/16017/25
07 липня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Савицької Н.В.
суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом: 1) звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження; 2) надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 4360,32 гривень.
На виконання вимог цієї ухвали до апеляційного суду надійшла заява відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги. У поданій заяві скаржник клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року.
Так, апелянт зазначив, що населені пункти, в яких на даний час розміщені підрозділи військових частини НОМЕР_1 , постійно обстрілюються збройними силами російської федерації, з метою збереження життя та здоров`я особового складу, озброєння, майна та боєприпасів, підрозділи військових частин розосереджені по населених пунктах зони відповідальності в районі виконання завдань за призначенням (іноді відстань між підрозділами перевищує 150 км). Постійні ракетні, артилерійські та мінометні обстріли населених пунктів не тільки створюють загрозу для життя військовослужбовців, а й створюють перешкоди для своєчасної підготовки документів, такі, як відсутність світла, постійний збій із засобами комунікації та зв`язку, не вдається своєчасно підтримувати зв`язок і надавати потрібну інформацію, потреба перебування у сховищах, віддаленість від поштових відділень тощо, також обстріли зумовлюють постійні переїзди підрозділів військових частин з метою збереження життя та здоров`я особового складу, що також негативно впливає на вчасність відпрацювання документів.
Крім того, представник апелянта вказує на те, що з 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан, який діє і на момент подання апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 , що також унеможливило вчасне звернення до суду з цією апеляційною скаргою.
З огляду на викладене скаржник просить суд поновити військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Розглянувши подану скаржником заяву, колегія суддів враховує наступне.
Так, чинним процесуальним законом встановлено певний порядок дій суду при виявленні недоліків апеляційної скарги.
Як у випадку недотримання скаржником вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) щодо форми та змісту апеляційної скарги, так і у разі недотримання вимог щодо строку апеляційного оскарження, передбачених статтею 295 згаданого Кодексу, апеляційна скарга в обох випадках залишається без руху.
Водночас неусунення виявлених у скарзі недоліків тягне за собою настання різних правових наслідків.
Зокрема у разі неусунення недоліків щодо форми та змісту апеляційної скарги, визначених у статті 296 КАС України, суд в такому випадку повертає таку скаргу особі, що її подала, застосовуючи пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України. При цьому скаржник в такому випадку не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог.
У разі ж неусунення недоліків апеляційної скарги, пов`язаних із невиконанням вимог щодо дотримання строку на апеляційне оскарження, та неподанням до суду заяви про його поновлення, або ж у разі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд в такому випадку відмовляє у відкритті апеляційного провадження, керуючись при цьому приписами пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України. Відмова у відкритті апеляційного провадження унеможливлює повторне звернення цієї особи до суду з такою апеляційною скаргою.
Сталою є судова практика Верховного Суду, яка полягає у тому, що до поданої з пропуском строку апеляційної скарги (без заяви (клопотання) про його поновлення чи з визнанням судом вказаних підстав неповажними), яка, крім цього, має й інші недоліки і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлює, що апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за наявності двох підстав:
- скаржник у встановлений судом строк не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження;
- суд визнав підстави для поновлення строку неповажними.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України є імперативними та покладають на суд обов`язок відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо скаржником у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо суд визнає неповажними наведені апелянтом підстави для поновлення такого строку.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Так, оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 04 травня 2026 року в порядку письмового провадження та доставлено до електронного кабінету відповідача 04 травня 2026 року о 16 год. 40 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною уповноваженою особою Вінницького окружного адміністративного суду.
Водночас апеляційну скаргу сформовано військовою частиною через систему "Електронний суд" 08 червня 2026 року, тобто із пропуском строку на її подання, що й визнається апелянтом.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20, згідно з якими зокрема причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому колегія суддів погоджується з аргументами апелянта, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Разом із тим введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Слід визнати, що наведені обставини могли ускладнити подання апеляційної скарги, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження судового рішення.
Враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 не підтвердила належними та допустимими доказами існування конкретних обставин, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції в межах визначеного КАС України строку, тому колегія суддів вважає, що наведені у поданій заяві обставини не свідчать про наявність підстав для поновлення процесуального строку.
Так, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали апелянту скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор апеляційної скарги не зазначає та не надає.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд уважає, що скаржником не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому вчасно звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 44, 77, 121, 248, 298, 299 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали також надіслати іншому учаснику справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач Савицька Н.В.
Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.